Проблемні аспекти визначення суб’єкта посягання на територіальну цілісність і недоторканність України в умовах транснаціональних інформаційних загроз

Анотація

Стаття присвячена дослідженню актуальних проблем кримінально-правової охорони територіальної ціліс-
ності та недоторканності України в умовах зростання ролі інформаційного простору у вирішенні геополітичних
завдань. Особливо наголошується на небезпечності ситуацій, коли деструктивні інформаційні впливи здійсню-
ються іноземними суб’єктами або публічними особами, здатними формувати міжнародну суспільну думку.
Метою статті є з’ясування можливості кримінально-правової оцінки публічного заперечення існування України
у контексті положень ст. 110 КК України, виявлення теоретичних та практичних проблем її правозастосуван-
ня, а також обґрунтування авторських пропозицій щодо подальшого вдосконалення чинного законодавства в цій
сфері.
Здійснено аналіз положень ст. 110 КК України крізь призму принципів дії кримінального закону у просторі
та за колом осіб, а також доведено, що нині чинна її редакція містить певні прогалини у питанні притягнення
до відповідальності іноземних суб’єктів, які, не будучи представниками влади іноземних держав, здійснюють
підривну інформаційну діяльність проти України за її межами. Окрему увагу приділено вивченню судової прак-
тики, яка свідчить про можливість застосування ч. 2 та ч. 3 ст. 110 КК України до іноземних посадових осіб
лише у разі наявності кваліфікуючих ознак, зокрема статусу представника влади.
Проведено стислий екскурс у розвиток кримінального законодавства щодо захисту державного сувереніте-
ту та свободи вираження поглядів від радянського періоду до сучасності, який показав, що історично подібні
кримінально-правові заборони нерідко використовувалися як інструмент політичного й ідеологічного впливу,
що зумовлювало ризики обмеження свободи слова. При цьому проаналізовано базові міжнародно-правові стан-
дарти у сфері забезпечення свободи вираження поглядів, які встановлюють критерії допустимості обмежень
таких прав, та обґрунтовано необхідність дотримання принципів правової визначеності, пропорційності
та необхідності навіть в умовах воєнного стану.
У результаті дослідження запропоновано авторське бачення редакції диспозиції ч. 2 ст. 110 КК України,
в якій обґрунтовується доцільність розширення кола спеціальних суб’єктів за рахунок включення громадських
діячів та публічних осіб.
Ключові слова: територіальна цілісність і недоторканність України, національна безпека, публічні заклики,
розповсюдження матеріалів із закликами, пропаганда, представник влади, громадський діяч, публічна особа,
деструктивні інформаційні впливи.