Державна зрада: до визначення злочину та змісту протиправного діяння «перехід на бік ворога»

Анотація

Наукову статтю присвячено дослідженню кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні.
На підставі аналізу КК УРСР 1960 р., матеріалів проєкту КК незалежної України, а також чинного КК 2001 р.
та подальших змін до його тексту показано еволюцію законодавчих підходів до розуміння цього злочину, зокрема,
з позиції визначення його назви, форм та змісту зрадницьких дій.
Окрему увагу приділено такій формі державної зради, як «перехід на бік ворога в період збройного конфлік-
ту». Установлено, що за своїм характером вона полягає в активній поведінці – фізичній, інформаційній, змішаній,
яка може відбуватися на виконання ворожого завдання чи за власною ініціативою. При цьому момент закінчен-
ня державної зради пов’язується не лише з установленням фактичних стосунків із ворогом у формі надання
згоди на співпрацю з ним, а й може відбутися з початку вчинення ініційованої зрадником небезпечної дії на користь
ворожої сторони.
Зроблено висновок, що державна зрада у такій формі можлива тільки при збройних конфліктах міжнарод-
ного характеру. Констатовано, що у разі оголошення стану війни, дії зрадників мають кваліфікуватися за ч.2
ст. 111 КК – за обставиною «в умовах воєнного стану». Установлено, що зміна обстановки в державі впливає
на правову оцінку суміжної з «переходом на бік ворога» формою зрадницьких діянь – «наданням допомоги», яка,
натомість, здійснюється у мирні часи. Водночас, у разі відсутності безпосереднього зв’язку дій винного з об-
становкою в умовах воєнного стану, його поведінка може бути кваліфікована як «надання допомоги».
Ключові слова: кримінальна відповідальність, національна безпека, державна зрада, перехід на біг ворога,
умови воєнного стану.