Про журнал

Галузь та проблематика

Збірник наукових праць «Питання боротьби зі злочинністю» (далі – Збірник), заснований згідно з постановою Бюро Президії Академії правових наук України від 8 вересня 1997 року №19/4 та перереєстрований Міністерством юстиції України 13 липня 2015 року, є фаховим науковим збірником Національної Академії правових наук України, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України.

Метою збірника є своєчасне та систематичне оприлюднення результатів наукових досліджень з актуальних питань боротьби зі злочинністю та доведення їх до відома наукової громадськості, правоохоронних органів і широкого загалу; популяризація наукового знання у сфері боротьби зі злочинністю в суспільстві.

Основними завданнями збірника «Питання боротьби зі злочинністю» є
- забезпечення якості матеріалів, що публікуються у збірнику;
- залучення до публікації у збірнику науковців, публікації яких мають високий імпакт-фактор;
- сприяння створенню відкритого наукового простору для дискусій між вітчизняними та зарубіжними вченими, а також між досвідченими та молодими науковцями;

Збірник видається з періодичністю два номери на рік.

Процес рецензування

Рукопис проходить подвійне сліпе рецензування: ані автори, ані рецензенти не знають один одного. Представлені рукописи спрямовуються двом рецензентам (внутрішньому та зовнішньому), що працюють в одній галузі.

Періодичність публікації

Для опублікування статті у збірнику необхідно надіслати  до редакції матеріали до 15 березня або 15 вересня поточного року.

Політика відкритого доступу

Цей журнал практикує політику негайного відкритого доступу до опублікованого змісту, підтримуючи принципи вільного поширення наукової інформації та глобального обміну знаннями задля загального суспільного прогресу.

Редакційна етика видання

Засади професійної етики в діяльності редактора і видавця

У своїй діяльності редактор несе відповідальність за оприлюднення авторських творів, що зумовлює необхідність додержуватись наступних основоположних принципів:

- При прийнятті рішення про публікації редактор наукового журналу керується достовірністю представлення даних і наукової значимістю роботи, що розглядається.

- Редактор повинен оцінювати інтелектуальний зміст рукописів незалежно від раси, статі, сексуальної орієнтації, релігійних поглядів, походження, громадянства, соціального стану чи політичних уподобань авторів.

- Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не повинні використовуватися для особистих цілей або передаватися третім особам без письмової згоди автора. Інформація або ідеї, отримані в ході редагування та пов'язані з можливими перевагами, повинні зберігатися конфіденційними не використовуватися з метою отримання особистої вигоди.

- Редактор не повинен допускати до публікації інформацію, якщо є достатньо підстав вважати, що вона є плагіатом.

- Редактор спільно з видавцем не повинні залишати без відповіді претензії, що стосуються розглянутих рукописів або опублікованих матеріалів, а також при виявленні конфліктної ситуації приймати всі необхідні заходи для відновлення порушених прав.

Етичні засади в діяльності рецензента

Рецензент здійснює наукову експертизу авторських матеріалів, унаслідок чого його дії повинні носити неупереджений характер, що полягає додержанні наступних принципів:

- Рукопис, отриманий для рецензування, повинен розглядатися як конфіденційний документ, який не можна передавати для ознайомлення чи обговорення третім особам, які не мають на те повноважень від редакції.

- Рецензент зобов'язаний давати об'єктивну і аргументовану оцінку викладеним результатами дослідження. Персональна критика автора неприйнятна.

- Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не повинні використовуватися рецензентом для особистих цілей.

- Рецензент, який не володіє, на його думку, достатньою кваліфікацією для оцінки рукопису, або не може бути об'єктивним, наприклад у разі конфлікту інтересів з автором або організацією, повинен повідомити про це редакцію з проханням виключити його з процесу рецензування даного рукопису

Засади, якими повинен керуватися автор наукових публікацій

Автор (або колектив авторів) усвідомлює, що несе первісну відповідальність за новизну і достовірність результатів наукового дослідження, що передбачає дотримання таких принципів:

- Автори статті повинні надавати достовірні результати проведених досліджень. Завідомо помилкові або сфальсифіковані твердження є неприйнятними.

- Автори повинні гарантувати, що результати дослідження, викладені в наданому рукописі, повністю оригінальні. Запозичені фрагменти або твердження повинні бути оформлені з обов'язковим зазначенням автора і першоджерела. Надмірні запозичення, а також плагіат у будь-яких формах, включаючи у тому числі неоформлені цитати, перефразування або присвоєння прав на результати чужих досліджень, є неетичними й неприйнятними.

- Необхідно визнавати внесок всіх осіб, які так чи інакше вплинули на хід дослідження, зокрема, в статті повинні бути представлені посилання на роботи, що мали значення при проведенні дослідження.

- Автори не повинні подавати в журнал рукопис, який був відправлений в інший журнал і знаходиться на розгляді, а також статтю, вже опубліковану в іншому журналі.

- Співавторами статті повинні бути вказані всі особи, які зробили істотний внесок у проведення дослідження. Серед співавторів неприпустимо вказувати осіб, які не брали участь у дослідженні.

- Якщо автор виявить істотні помилки або неточності в статті на етапі її розгляду або після її опублікування, він повинен якнайшвидше повідомити про це редакцію журналу.

Реєстрація збірника

Збірник наукових праць «Питання боротьби зі злочинністю» заснований у 1997 р.

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 23672-13512ПР від 21 листопада 2018 р.

Згідно з наказо Міністрества освіти і науки України від 17 березня 2020 р № 409 збірник наукових праць "Питання боротьби зі злочинністю" включено до переліку фахових видань України 

Учасник

Національна академія правових наук України;

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого;

Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України.

Історія журналу

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ЗЛОЧИННОСТІ ІМЕНІ АКАДЕМІКА В.В. СТАШИСА науково-дослідна установа Національної академії правових наук України, створена у Харкові відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.1995 та постанови Академії правових наук України (нині – Національна академія правових наук України) № 4/4-Н від 21.06.1995. У 2012 р. Інституту присвоєно ім’я видатного правознавця Української держави – академіка НАПрН України В.В. Сташиса.

Основні напрями діяльності: проведення фундаментальних та прикладних досліджень, спрямованих на правове забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, судових та правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування у сфері боротьби зі злочинністю та корупцією; розробки наукових концепцій розвитку законодавства та практики його застосування; наукового обґрунтування та підготовки загальнодержавних і регіональних програм протидії злочинним проявам, а також проектів законодавчих актів; підготовки науково-правових висновків щодо чинних і тих, що розробляються, нормативно-правових актів у відповідній сфері; складання аналітичних інформаційних оглядів стану та тенденцій розвитку законодавства в галузі боротьби зі злочинністю, аналіз практики застосування цього законодавства; розробка методик розслідування окремих видів злочинів; підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів; використання досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю тощо. На перших порах проблема пошуку досвідчених наукових кадрів не дозволила організувати в Інституті масштабні дослідження. Виконання дослідницьких завдань було покладено на тимчасові творчі колективи, що об’єднали досвідчених у різних галузях науки фахівців Харкова. Директором Інституту був призначений д-р юрид. наук, проф., проф. кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), акад. НАПрН України В.І. Борисов, який очолює його понад 20 років (із травня 2005 по червень 2008 Ін-т очолював д-р юрид. наук, проф., проф. кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, акад. НАПрН України Ю.В. Баулін). Сьогодні Інститут має відділи (дослідження проблем кримінального та кримінально-виконавчого права; кримінологічних досліджень; дослідження проблем слідчої, прокурорської та судової діяльності; криміналістики). У складі Інституту функціонує Бюро судових експертиз, основними напрямами діяльності якого є: проведення судових психологічних, трасологічних експертиз, експертиз із техніко-криміналістичного дослідження документів, об’єктів інтелектуальної власності, надання консультацій щодо проблем використання спеціальних знань у судочинстві.

Спільно з Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника в Інституті у 2013 створено навчально-наукову лабораторію дослідження проблем політики в сфері боротьби зі злочинністю, щодо якої Інститутом надається науково-методична допомога в організації та проведенні досліджень.

Інститут здійснював і продовжує здійснювати роботу над багатьма науковими проектами, виконання яких випливає із державних та регіональних програм і планів боротьби зі злочинністю. Серед таких: Комплексна програма профілактики злочинності на 2001–2005 роки; План заходів щодо реалізації Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, на 2005-2006 роки; Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 роки; План заходів щодо реалізації Концепції соціальної адаптації осіб, які відбули покарання у виді позбавлення волі на певний строк, до 2015 року; План
заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року та ін.

Сьогодні Інститут є однією з провідних науково-дослідних установ юридичного профілю в Україні, що здійснює низку фундаментальних і прикладних досліджень у сфері боротьби зі злочинністю, надає консультації і науково-правові висновки в галузі нормативного регулювання цієї сфери, проводить судові експертизи, видає наукову продукцію (монографії, науково-практичні посібники, коментарі, довідники, словники тощо), організовує науково-практичні конференції, семінари, «круглі столи», готує аспірантів та докторантів для забезпечення в майбутньому потреб, що виникають під час організації та проведення наукових досліджень. Прикладом впровадження в законодавчу діяльність та правозастосовну практику значних наукових результатів Ін-ту стала активна участь його провідних фахівців в розробці проектів ключових кодексів Української держави – Кримінального, Кримінального процесуального та Кримінально-виконавчого.

Відчутну допомогу від Інституту в підготовці законодавчих документів дістають усі гілки державної влади – Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, а також такі центральні установи держави, як Генеральна прокуратура України, Міністерство Внутрішніх Справ України, Міністерство юстиції України, Служба Безпеки України, Державна пенітенціарна служба України та ін.

Інститут підтримував і підтримує творчі контакти з іноземними науковими установами (зокрема, Велика Британія, Іспанії, Казахстан, Литва, Молдова, Німеччина, Польща, США, Швейцарія та ін.). 

Починаючи з 1999 в Інституті функціонує аспірантура за спеціальностями: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право; 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність, а з 2011 – докторантура за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.

У 2012 р. створена спеціалізована вчена рада по захисту кандидатських дисертації К 64.502.01 за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Головою ради із дня її створення є В.І. Борисов. В Інституті видається фаховий збірник наукових праць «Питання боротьби зі злочинністю» з періодичністю два рази на рік.