Щодо питання удосконалення моделі закриття кримінального провадження у судовому провадженні.
Анотація
Стаття присвячена дослідженню удосконалення моделі закриття кримінального провадження у судовому
провадженні в аспекті врахування думки сторони захисту при закритті провадження за пунктами 4, 7, 10 ч. 1
ст. 284 КПК України. Проаналізовано судову практику щодо закриття кримінального провадження судом за п. 4
ч. 1 ст. 284 КПК України.
Зроблено висновок, що КПК України в цьому плані має бути уточнений. До таких підстав слід віднести:
набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; відмова
потерпілого, а у випадках, передбачених КПК України, його представником від обвинувачення у кримінальному
провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального право-
порушення, пов’язаного з домашнім насильством; після повідомлення особі про підозру закінчення строку досу-
дового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні
тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. У таких випадках, якщо обвинувачений
під час судового засідання наполягає на ухваленні виправдувального вироку, що суд не вправі закрити криміналь-
не провадження за наявності таких підстав і має продовжувати провадження у загальному порядку та ухвалити виправдувальний вирок, або якщо доводи обвинуваченого не підтвердилися, закрити провадження за відпо-
відною підставою, стосовно якої заперечував обвинувачений.
Ключові слова: суд, судове провадження, закриття кримінального провадження, сторона захисту, згода,
декриміналізація, відмові від обвинувачення, вирок.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 І.В. Гловюк
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).