Об’єкт пізнання криміналістики

Анотація

Розглянуто генезу та сучасний стан наукових поглядів щодо об’єкта криміналістики. Наголошено на тому, що наявність сформованої наукової парадигми стосовно цієї проблематики відображають сучасний рівень розвитку самої науки криміналістики, можливість реалізації її функцій і завдань. Констатовано, що до тепер учені-криміналісти не дійшли узгодженої позиції із цього питання. Аргументовано, що криміналістика має двоєдиний об’єкт пізнання, з одного боку, функціональну сторону злочинної діяльності (поведінки), яка знаходить свою реалізацію в механізмі злочину і відображується у джерелах інформації (матеріальних та ідеальних слідах), а з другого,  діяльність із виявлення, розслідування та запобігання кримінальним правопорушенням. При цьому об’єктом пізнання криміналістики будь-яке явище або його фрагмент стає лише в тому випадку, коли воно включено в процес пізнання. Зазначено, що в цьому разі йдеться не про наміри чи бажання будь-якого дослідника або групи дослідників, а про консолідовану, погоджену позицію спільноти вчених-криміналістів щодо доцільності та необхідності включення в коло пізнавальних інтересів тих чи інших аспектів досліджуваних явищ. Тому пропозиції про включення до об’єктів пізнання криміналістики таких різновидів юридичної діяльності, як обвинувачення, захист, судовий розгляд у кримінальних провадженнях, потребують додаткової аргументації, із необхідністю розрізняти поняття «об’єкт пізнання криміналістики» і «сфера реалізації криміналістичних знань». Звернуто увагу на те, що криміналістичні знання у своїй повсякденній діяльності використовують різні суб’єкти кримінального провадження (слідчі, детективи, прокурори, слідчі судді, судді, захисники, спеціалісти, експерти), вони і є їх споживачами, але це  не означає, що всі ці різновиди юридичної практики мають виступати об’єктами пізнання криміналістики.