Ухвала слідчого судді як правова підстава обмеження прав людини на стадії досудового розслідування: окремі питання визначення принципу пропорційності (співмірності)
Анотація
У статті досліджено ухвалу слідчого судді як ключову правову підставу обмеження прав людини на стадії
досудового розслідування в контексті забезпечення принципу пропорційності. Автор наголошує, що саме на цьо-
му етапі кримінального провадження здійснюється найбільш інтенсивне втручання держави у сферу приватних
прав особи, а відтак, особливої ваги набуває наявність чітких, передбачуваних і обґрунтованих рішень слідчих
суддів як підставі обмеження прав людини. На основі аналізу положень КПК України, рішень Конституційного
Суду України та практики ЄСПЛ обґрунтовано, що пропорційність виступає універсальним критерієм оцінки
допустимості та меж втручання у права людини. Особливу увагу приділено вимозі «якість закону», передбачу-
ваності процесуальних норм та дієвим механізмам судового контролю. Підкреслено, що ухвала слідчого судді має
відповідати вимогам законності, обґрунтованості, вмотивованості й зрозумілості, що забезпечує реальний
захист прав особи й унеможливлює свавілля. Наведені приклади із судової практики демонструють проблеми
невизначеності змісту ухвал, надмірно широких або невластивих обмежень, що призводять до порушення прин-
ципу пропорційності. На підставі аналізу позицій Верховного Суду підкреслено значення ефективного апеляцій-
ного перегляду для гарантування справедливого балансу між публічними інтересами та правами особи.
У підсумку зроблено висновок, що якість процесуальних рішень слідчого судді є визначальним елементом за-
безпечення пропорційного втручання в права людини та фундаментальною гарантією справедливості досудово-
го розслідування.
Ключові слова: ухвала слідчого судді; пропорційність; співмірність; обмеження прав людини; досудове роз-
слідування; судовий контроль; якість закону.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 В. М. Геник
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
