Державний діяч як потерпілий за ст. 112 КК України: до проблеми визначення

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблеми кримінально-правової охорони державного діяча як потерпіло-
го за ст. 112 КК, забезпечення життя якого розглядається як гарантія політичної стабільності у державі.
Крізь призму вивчення етимологічної природи поняття «державний діяч» та дослідження історичних аспек-
тів проєктування ст. 112 КК доводиться обґрунтованість та доцільність «перелікового підходу» до окреслення
такої категорії потерпілих у диспозиції статті. Водночас авторка акцентує увагу, що такий спосіб викладу
має і свої недоліки. Перший із них полягає у несистемних змінах до переліку таких осіб, що породжує ситуацію
фрагментарної нормативно-правової оцінки, яка має як зовнішній, так і внутрішній вияв. Другий – стосується
доцільності включення до категорії «державний діяч» осіб, які не виконують керівні функції у державно-владній
структурі. З огляду на представлені недоліки авторка наголошує на необхідності внесення змін до ст. 112 КК.
Ключовим критерієм, який має братися до уваги у цій площині, називає покладання на особу керівних повнова-
жень у тому чи іншому секторі державної політики на загальноукраїнському рівні. Враховуючи такі уточнення,
дослідниця називає змістовні ознаки потерпілого як обов’язкової конститутивної компоненти посягання за ана-
лізованою статтею, доведення яких є необхідним для притягнення винного до відповідальності.
Ключові слова: національна безпека, державний діяч, потерпілий, політична стабільність, посягання
на життя.