Державний діяч як потерпілий за ст. 112 КК України: до проблеми визначення
Анотація
Стаття присвячена дослідженню проблеми кримінально-правової охорони державного діяча як потерпіло-
го за ст. 112 КК, забезпечення життя якого розглядається як гарантія політичної стабільності у державі.
Крізь призму вивчення етимологічної природи поняття «державний діяч» та дослідження історичних аспек-
тів проєктування ст. 112 КК доводиться обґрунтованість та доцільність «перелікового підходу» до окреслення
такої категорії потерпілих у диспозиції статті. Водночас авторка акцентує увагу, що такий спосіб викладу
має і свої недоліки. Перший із них полягає у несистемних змінах до переліку таких осіб, що породжує ситуацію
фрагментарної нормативно-правової оцінки, яка має як зовнішній, так і внутрішній вияв. Другий – стосується
доцільності включення до категорії «державний діяч» осіб, які не виконують керівні функції у державно-владній
структурі. З огляду на представлені недоліки авторка наголошує на необхідності внесення змін до ст. 112 КК.
Ключовим критерієм, який має братися до уваги у цій площині, називає покладання на особу керівних повнова-
жень у тому чи іншому секторі державної політики на загальноукраїнському рівні. Враховуючи такі уточнення,
дослідниця називає змістовні ознаки потерпілого як обов’язкової конститутивної компоненти посягання за ана-
лізованою статтею, доведення яких є необхідним для притягнення винного до відповідальності.
Ключові слова: національна безпека, державний діяч, потерпілий, політична стабільність, посягання
на життя.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Д.О. Куковинець

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).