Практика протидії кримінальним правопорушенням у сфері використання інформаційних технологій
Анотація
У статті на основі аналізу відкритих даних оцінюється поточний стан протидії кримінальним правопору-
шенням, відповідальність за які передбачена статтями 361–3631 КК України. Залежно від рівня поширеності
такі суспільно небезпечні діяння класифіковано на три види: високої, середньої та низької поширеності.
Установлено, що до осіб, які вчинили «комп’ютерні» кримінальні правопорушення, застосовуються порівня-
но менш суворі засоби кримінально-правового регулювання. При цьому за специфікою використання таких засо-
бів кримінально карані діяння в сфері використання інформаційних технологій поділено на дві групи. До першої
включено правопорушення, що характеризуються застосуванням штрафів та частим укладанням угод про
визнання винуватості, до другої – такі, за які частіше використовується звільнення від покарання, і ті, щодо
яких із меншою частотою укладаються угоди.
Зроблено висновок, що практика протидії такому виду злочинності проходить етап формування, не є сталою
та розвивається під постійним впливом оновлення інформаційних технологій. Закцентовано увагу, що однією
із найбільш важливих проблем у цьому аспекті є примітивізація. У зв’язку з цим запропоновано перспективні
напрями вдосконалення законодавства: встановлення чітких критеріїв суспільної небезпечності; заміна складних
переліків технічних засобів більш узагальненим поняттям «комп’ютерна система»; перегляд та оптимізація
норм щодо інформації з обмеженим доступом.
Ключові слова: інформатизація, кіберзлочинність, «комп’ютерні» кримінальні правопорушення, примітиві-
зація.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 М.В. Карчевський

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).