Примушування та втягнення як форми вчинення об’єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 303 КК України

Анотація

Статтю присвячено з’ясування змісту понять «втягнення особи в заняття проституцією» та «примушу-
вання особи до зайняття проституцією» як видів вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 303
КК України.
Аналізується наявна в науковій літературі позиція, що втягнення проявляється в діях, пов’язаних із безпо-
середнім психічним чи фізичним впливом, із метою викликати в іншої особи прагнення до вчинення відповідних
дій: переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких спо-
нукань, пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, давання порад про місце або спосіб
вчинення або приховання слідів злочину. У зв’язку із викладеним зазначається, що прихильники цієї точки зору
намагаються розкрити зміст розглядуваного діяння шляхом перелічення способів його вчинення. Такий підхід
до вирішення наукового питання сам по собі не є послідовним, оскільки йдеться про дві різні, окремі ознаки
об’єктивної сторони злочину (суспільно небезпечне діяння і спосіб його вчинення), які не слід ототожнювати
чи «змішувати».
Звертається увага на те, що Великий тлумачний словник сучасної української мови вказує, що «втягнення»
означає дію за значенням втягнути і втягти. Своєю чергою обидва ці слова відсилають до «втягувати», що в пе-
реносному сенсі, лише в п’ятому значенні цього слова, означає «залучати», «притягати», «заохочувати» когось
до участі в чому-небудь. Тому акцентується увага на тому, що аналізоване поняття саме по собі негативного
відтінку позбавлене, оскільки «залучати» можна і до якоїсь суспільно корисної діяльності. На підставі аналізу
наукової літератури зроблено висновки, що втягнення особи в зайняття проституцією: 1) розглядається як за-
лучення її до відповідних дій; 2) визначається як схиляння, спонукання, силування до них; 3) описується шляхом
перелічення способів учинення відповідних дій, але ці дії прямо не називаються. Водночас «примушування» тлу-
мачні словники трактують як дію за значенням примушувати, що, у свою чергу, означає вимагати в кого-небудь
виконання чогось незалежно від його волі (бажання). Вивчення доктринальних підходів до визначення цього по-
няття свідчить про те, що примушування особи до зайняття проституцією розглядається як: 1) вимагання від
неї займатися такою діяльністю; 2) спонукання її до цього всупереч власному бажанню. Крім того, принаймні
існують ще дві групи позицій, прихильники яких розкривають зміст досліджуваного поняття, прямо це діяння
не називаючи, а лише вказуючи на способи його вчинення (перша група), або на фактичні наслідки, до яких відпо-
відні діяння мають призвести (друга група).
У результаті проведеного дослідження підсумовується, що під втягненням особи в зайняття проституцією
як одним із видів суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 303 КК, слід розуміти схиляння іншої особи
до зайняття проституцією, спонукання її до зайняття такою діяльністю за власним бажанням, що здійсню-
ється за допомогою принаймні одного зі способів, чітко визначених в законі (ст. 303 КК), а під примушуванням
особи до зайняття проституцією – спонукання іншої особи до зайняття проституцією всупереч власному ба-
жанню, що здійснюється за допомогою принаймні одного зі способів, чітко визначених в законі (ст. 303 КК).
Констатовано, що досліджувані поняття (примушування та втягнення) об’єднує те, що вони спрямовані
на досягнення одного фактичного наслідку поведінки суб’єкта – домогтися від іншої особи того, щоб вона за-
ймалася проституцією.
Ключові слова: кримінальне право, кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральнос-
ті, кримінальні правопорушення проти моральності, втягнення особи в заняття проституцією, примушування
особи до зайняття проституцією.