Щодо деяких причин невдач упровадження міжнародних стандартів і дотримання прав людини у пенітенціарній системі України.

Анотація

У 1995 році Україна стала членом Ради Європи і взяла на себе низку зобов’язань щодо гармонізації власної
правової системи та соціального укладу з відповідними системами й інститутами країни-учасниць Ради Євро-
пи. Серед цих зобов’язань – підписання низки ключових міжнародних документів у сфері захисту прав людини,
а також передача управління пенітенціарною системою України від Міністерства внутрішніх справ до Мініс-
терства юстиції України, а також запровадження міжнародних стандартів під час виконання кримінальних
покарань.
На жаль, майже за 30 років Україні не вдалося реалізувати в повній мірі взяті на себе зобов’язання. Тому
дотримання прав людини в пенітенціарній сфері лишається дуже болісною темою для українського суспільства.
Автор висвітлює здійснені кроки з реформування пенітенціарної системи в контексті з’ясування причин, які
перешкоджають реалізації реформ та змін порядку виконання кримінальних покарань. При цьому стверджуєть-
ся, що формальний бік зобов’язань виконаний Україною в повному обсязі, однак суттєвих змін у процесі виконан-
ня та відбування покарань практично не відбулося. Про це, в тому числі, красномовно свідчить практика ЄСПЛ,
який щорічно виносить стосовно України велику кількість рішень. Одним із найбільш резонансних рішень цього
Суду стало рішення у справі «Петухов проти України (№ 2)», яким на Україну покладено низку зобов’язань щодо
внесення змін до кримінально-виконавчого і кримінального законодавства, а також щодо практики виконання
кримінальних покарань.
Автор формулює причини такого становища і робить низку висновків, які, на його думку, дозволяють вияви-
ти чинники, що ускладнюють процес проведення реформ та імплементації стандартів, а також не дозволяють
реалізувати велику кількість позитивних ініціатив. Одним із найважливіших чинників є різниця у концептуальних,
культурних і традиційних підходах до самої системи покарань та їх виконання в Європі й Україні. Саме ця різ-
ниця не дозволяє впровадити європейські стандарти в українські реалії. Автор веде мову про те, що досягнення
успіху у впровадженні міжнародних стандартів лежить у сфері комплексного концептуального підходу, який
повинен передбачати не лише окремі заходи, спрямовані на покращення ситуації у колоніях, а й низку культурних
та загальносоціальних заходів, які повинні поступово змінити ставлення суспільства до засуджених, колонії
та цілей покарання.
Ключові слова: права людини, міжнародні стандарти захисту прав людини, практика ЄСПЛ, пенітенціар-
на система.