Колабораціонізм у медичній сфері у період російсько-української війни

Анотація

У статті здійснена спроба сформувати уявлення про масштаби колабораційної діяльності медичних пра-
цівників у період російсько-української війни. Констатовано, що міжнародне гуманітарне право приділяє значну
увагу проблемам сфери охорони здоров’я під час війни в умовах окупації та для забезпеченню належного функці-
онування системи охорони здоров’я дозволяє примусове залучення медичного персоналу з окупованої території
до надання медичної допомоги цивільному населенню. За таких умов медичному персоналу не лише дозволяється
працювати, а й надається так званий «імунітет» від відповідальності за здійснення своєї професійної діяльнос-
ті, зокрема, за надання медичної допомоги представникам держави-агресора. Цей імунітет поширюється не лише
на медичних працівників, які безпосередньо надають медичну допомогу, а й на інших осіб, які здійснюють адмі-
ністрування та забезпечують її надання в межах закладу охорону здоров’я (головні лікарі, завідувачі відділень
тощо). На сьогодні найбільш спірними є питання «імунітету» керівників закладів охорони здоров’я на окупова-
них територіях. Судова практика в Україні йде тим шляхом, що такий «імунітет» не поширюється на громадян,
які за рішенням окупаційної адміністрації були призначені керівниками закладів охорони здоров’я на окупованій
території. Таким чином, наявні дані свідчать про існування лише так званого «адміністративного» колабора-
ціонізму в медичній сфері та одночасно про його незначне поширення. Водночас реальний стан колабораціонізму
в цій сфері стане відомим після закінчення війни та деокупації українських територій.
Ключові слова: колабораціонізм, колабораційна діяльність, міжнародне гуманітарне право, сфера охорони
здоров’я.