Спеціальна конфіскація віртуальних активів: до питання достатності правових орієнтирів
Анотація
У статті проаналізовано сучасний стан правових орієнтирів на предмет того, чи можуть бути віртуальні
активи предметом спеціальної конфіскації за кримінальним правом України. Із цією метою проаналізовано пред-
мет спеціальної конфіскації відповідно до ч. 1 ст. 961 КК та встановлено, що спеціальна конфіскація може бути
застосована до віртуальних активів лише у разі, якщо віртуальні активи мають майнову природу. Здійснено
аналіз позицій авторитетних міжнародних інституцій у частині природи віртуальних активів. Встановлено,
що тривалий час законодавчі орієнтири щодо віртуальних активів в Україні були відсутні. Судова практика
України спочатку не визнавала віртуальні активи предметом будь-яких правовідносин, разом із тим наразі вже
формується протилежна судова практика, зокрема, і в рамках кримінального судочинства. Констатовано,
що в рамках правових орієнтирів України віртуальні активи можуть бути предметом спеціальної конфіскації,
однак до забезпечення інституційної спроможності органів досудового розслідування щодо виявлення, арешту
та ефективного управління віртуальними активами, а також створення умов для реалізації віртуальних акти-
вів реальної регулярної практики здійснення спеціальної конфіскації віртуальних активів очікувати передчасно.
Ключові слова: юридична конструкція, спеціальна конфіскація; захід кримінально-правового характеру;
віртуальні активи; криптовалюти.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 В. П. Самойлов
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).