Кримінально-правова політика та політика поводження із засудженими.

Анотація

У статті розглянуто наявні в науці підходи до визначення кримінально-правової політики. Зазначено, що вона
розуміється як діяльність органів державної влади, комплекс керівних заходів, стратегія, основні правові та по-
літичні ідеї. При цьому суб’єктами названої діяльності називають державні органи, вповноважені органи, ор-
гани державної влади, суспільство. Зважаючи на кореляційні зв’язки субординації, що існують між кримінально-
правовою політикою та політикою поводження із засудженими, є підстави розглядати останню як діяльність,
стратегію, ідеї та комплекс заходів у цій сфері.
Аналізується наукова концепція, згідно якої кримінально-правова політика є багатоаспектним явищем,
що зумовлює можливість її тлумачення у різних значеннях: діяльність держави з протидії злочинності засобами
кримінального права; ідеальна модель або державна концепція здійснення такої діяльності; система наукових
знань, що вивчає закономірності та перспективи її здійснення; відповідна навчальна дисципліна. Відзначається,
що, домінуючим є перший аспект, який набуває першочергового, фундаментального значення, тоді як інші ас-
пекти формуються навколо нього, є похідними від нього. Тому політику поводження із засудженими слід розумі-
ти перш за все як діяльність держави (але не лише її, а й інших суб’єктів), оскільки для захисту прав відзначеної
категорії осіб має значення саме здійснення такої діяльності, а не ідеї, покладені в її підґрунтя, система науко-
вих чи догматичних знань.
Ключові слова: кримінальне право, кримінально-виконавче право, кримінально-правова політика, криміналь-
но-виконавча політика, політика в сфері поводження із засудженими.