Основні аспекти стратегії унормування інституту цифрових доказів у кримінальному процесуальному законодавстві

Анотація

Стаття присвячена визначенню основних аспектів стратегії унормування електронних доказів в криміналь-
ному провадженні України. У роботі вирішуються такі завдання як обґрунтування доцільності інституціона-
лізації цифрових доказів, ідентифікації та систематизації основних практичних викликів (можливих небезпек),
пов’язаних із оперуванням цифровими доказами, формулювання основних стратегічних та тактичних аспектів
інституціоналізації цифрових доказів у національному кримінальному процесуальному законодавстві. У роботі
доводиться, що потреба унормування в КПК комплексу питань щодо використання електронних доказів у кри-
мінальному провадженні є нагальною, а воєнний стан ще більш актуалізував її.
Визначаються основні аспекти нормативної стратегії інституціоналізації цифрових доказів в кримінально-
му процесуальному законодавстві України, до яких віднесено: визнання цифрових доказів окремим джерелом
доказів в кримінальному провадженні; модернізація кримінального процесуального механізму збирання електронних доказів; запровадження спеціальних стандартів зберігання електронної інформації; унормування спеціальних
критеріїв оцінки цифрових доказів (потребує проведення наукової розвідки щодо критеріїв оцінки цифрових до-
казів з точки зору їх допустимості, які мають процесуальне значення та підлягають унормуванню); встанов-
лення імперативної вимоги участі фахівця як під час збирання цифрової інформації, так і під час її дослідження
в суді.
Робиться висновок про те, що при унормуванні в КПК тих чи інших стратегічних аспектів інституту циф-
рових доказів тактично важливим є дотримання балансу між, з одного боку – функціональною необхідністю
закріплення специфіки механізму збирання, фіксації, зберігання та оцінки цифрових доказів з огляду на їх при-
роду, з іншого боку – дотримання стандарту лаконічності закону та відсутності зайвої деталізації («не пере-
вантаження закону спеціальною термінологією»). Доречним в цьому сенсі є використання бланкетних норм
з відсиланням до спеціальних законів, що визначають та деталізують цифрові технології (за їх наявності),
а також унормування окремих аспектів на рівні підзаконних нормативно-правових актів (як то покрокова алго-
ритмізації дій щодо фіксації та збереження цифрової інформації, встановлення кваліфікаційних вимог
до комп’ютерних фахівців тощо).
Ключові слова: кримінальне процесуальне законодавство, цифрові докази, цифрова інформація, нормативна
стратегія