Контроль доброчесності суддів, прокурорів та слідчих
Анотація
У статті розглядаються проблеми контролю за доброчесністю суддів, прокурорів та слідчих. Велике сус-
пільне значення вимоги доброчесності та суворі правові наслідки її порушення вимагають наявності відповідних механізмів контролю за її дотриманням. У свою чергу, такі механізми вимагають належного теоретичного
дослідження, що визначає актуальність обраної теми. Обґрунтовано, що контроль доброчесності є важливим
засобом збереження суспільної довіри, запобігання, виявлення та припинення проявів недобросовісної поведінки.
Виокремлено та проаналізовано загальні та спеціальні механізми контролю за доброчесністю суддів, прокурорів
та слідчих. Загальний механізм включає такі засоби, як спецперевірка та фінансовий контроль. Спеціальні ме-
ханізми контролю доброчесності передбачають декларації доброчесності та родинних зв’язків, регулярну пере-
вірку (оцінку) доброчесності. Пропонується уніфікувати спеціальні механізми контролю доброчесності для
суддів, прокурорів і слідчих, які можуть включати такі рівні: 1) самооцінку – шляхом заповнення декларацій
(анкет) доброчесності та родинних зв’язків; 2) моніторинг способу життя – шляхом збору інформації про лю-
дину з відкритих та інших джерел; 3) перевірки доброчесності – шляхом моделювання практичних ситуацій,
у тому числі з використанням поліграфа; 4) регулярне кваліфікаційне оцінювання (атестацію) – шляхом періо-
дичного вивчення інформації про доброчесність певної особи та опитування її з проблемних питань. Зроблено
висновок, що правовими наслідками контролю доброчесності може бути заборона доступу до відповідної про-
фесії або притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Ключові слова: доброчесність, контроль доброчесності, кваліфікаційне оцінювання, перевірка доброчеснос-
ті, декларація.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 А.В. Лапкін
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).