Впровадження стандартів освіти країни-агресора як форма кримінально протиправного осві- тянського колабораціонізму: проблемні аспекти тлумачення та правозастосування
Анотація
У статті надається науково-правова оцінка законодавчим положенням, що стосуються такої форми осві-
тянського колабораціонізму, як «впровадження стандартів освіти країни-агресора». Констатується, що норма,
закріплена в ч. 3 ст. 1111 КК, через відсутність чіткого опису ознак кримінального правопорушення у формі,
що аналізується, містить серйозні вади, які на теперішній час доводиться усувати на правозастосовному рівні
шляхом визначення оптимального обсягу тлумачення ознак цього кримінального правопорушення. Обґрунтову-
ється, що у даному разі термін «впровадження» має розумітися не як процес, що включає всі стадії переходу
на стандарти освіти країни-агресора, а як організаційно-розпорядче рішення відповідної службової особи про перехід на нього. Робиться висновок, що здійснення педагогічними працівниками своїх професійних (а не служ-
бових) функцій щодо викладання навчальних дисциплін на основі вже впроваджених стандартів освіти не утво-
рює об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення у розглядуваній формі колабораційної діяльнос-
ті. При цьому наводиться авторське бачення комплексу ознак, що характеризують суб’єкта даного криміналь-
ного правопорушення. На підставі цього висловлюється пропозиція безпосередньо в диспозиції ч. 3 ст. 1111
КК передбачити вказівку на вчинення діяння у формі впровадження стандартів освіти країни-агресора саме
службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі функції.
Ключові слова: колабораційна діяльність, освітянський колабораціонізм, впровадження стандартів освіти,
службова особа, організаційно-розпорядчі функції.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Н.В. Нетеса
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
