Кваліфікуючі ознаки кримінальних правопорушень проти власності як засіб диференціації кримінальної відповідальності

Анотація

У статті розглядаються теоретичні і прикладні питання кваліфікуючих ознак кримінальних правопорушень
проти власності: їх поняття, значення та вплив на норми Особливої частини. Звертається увага, що не завжди
такі ознаки у нормах Особливої частини КК відповідають суспільній небезпечності, ступеню тяжкості кримі-
нального правопорушення та покаранню за їх вчинення. Досліджуються кваліфікуючі ознаки, які визначаються
законодавцем як «значний», «великий» чи «особливо великий» розмір та впливають на санкцію норм. Наголошу-
ється, що хоча вони визначені у диспозиціях однаково, однак обчислюються по‑різному. Також зазначається, що
не простежується єдиного підходу стосовно розміру покарання за настання особливо кваліфікуючої ознаки
«тяжкі наслідки», оскільки за ч. 2 ст. 194 КК діяння карається позбавленням волі на строк від трьох до деся-
ти років, за ч. 2 ст. 194¹ КК – позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років. Аналізується зміст
кваліфікуючої ознаки «скоєння в умовах воєнного або надзвичайного стану», яка є новелою кримінальних право-
порушень проти власності. Рішення законодавця про її доповнення у КК свідчить про підвищений ступінь
суспільної небезпечності діяння, оскільки винна особа використовує найбільш несприятливий для суспільства час,
тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство. Робиться висновок, що кваліфікуючі ознаки є найбільш
поширеним засобом диференціації караності в нормах Особливої частини КК, та пропонуються шляхи їх удо-
сконалення.