Попередження вторинної віктимізації як завдання кримінального провадження
Анотація
Стаття присвячена проблемі визнання забезпечення захисту, охорони і відновлення безпеки потерпілого,
попередження вторинної віктимізації як завдання кримінального провадження. Метою статті є дослідження
завдань кримінального провадження крізь призму прав, свобод та законних інтересів постраждалої особи. Відновлення особистої безпеки постраждалої особи є загальним змістовним завданням кримінального провадження, яке закріплюється в міжнародних правових актах і доктринально випливає з позитивних зобов’язань держави. Спеціальним завданням кримінального провадження є попередження вторинної віктимізації постраждалої
особи. Проаналізовано Директиву ЄС про потерпілих і запропоновано способи транспозиції деяких її положень
в кримінальне процесуальне право України, зокрема, в частині прав вразливих потерпілих, способів відшкодування (компенсації) шкоди потерпілому, удосконалення змісту пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 В.С. Новожилов
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
