Класифікація і розподіл засуджених до позбавлення волі
Анотація
У кримінально-виконавчому праві зазвичай під класифікацією осіб позбавлених волі розуміють їх поділ на
відносно однорідні групи залежно від юридичних, фізіологічних та психолого-педагогічних критеріїв. Разом із
тим міжнародні стандарти у сфері поводження з ув’язненими рекомендують проводити розмежування між
класифікацією ув’язнених, яка ґрунтується на оцінці індивідуальних ризиків, і їх подальшим розподілом. Існуюча
практика розподілу позбавлених волі по кримінально-виконавчих установах поки що не використовує оцінку індивідуальних ризиків як підставу для класифікації засуджених. За оцінкою міжнародних інституції, в Україні
застосовуються формальні, негнучкі критерії класифікації з урахуванням головним чином такого критерію, як
тяжкість вчиненого злочину. Аналіз міжнародних документів у сфері поводження з ув’язненими дозволяє переконатись у доцільності і перевагах класифікації позбавлених волі на підставі оцінки індивідуальних ризиків, яка
має бути передумовою розподілу засуджених по установах виконання покарань.
Метою статті є привернення уваги науковців і практичних працівників до необхідності зміни пріоритетів
у класифікації і розподілі засуджених, необхідності відмови від формальної класифікації на користь гнучкого
підходу при здійсненні індивідуальної оцінки ризиків будь-якого окремого засудженого, що дозволить визначитися з мінімально необхідним ступенем охорони, з’ясувати, які ресурси для цього достатні.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 А.Ф. Степанюк, О.В. Гальцова
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
