Світові стандарти та практики використання штучного інтелекту у судочинстві
Анотація
Стаття присвячена вивченню проблем впливу процесу інформатизації на сферу судочинства, появи інноваційних технологій та їх впровадження у судові процеси. Вкрай актуальною є розробка цих проблем, виходячи із
очікуваного спрямування інноваційних технологій, їх інструментів та сервісів на підвищення потенціалу та
якості судочинства.
Обґрунтовується, що інноваційні технології істотно поліпшують організацію судових процесів і що вагоме
місце серед них мають зайняти технології штучного інтелекту, які нині стали популярним аргументом переважно ненаукових дискусій, присвячених темі реформування вітчизняної судової гілки влади. Щодо дійсно наукових досліджень використання штучного інтелекту, його впливу на результативність та ефективність судочинства, то їх дуже мало. Прогнозується і науковцями, і практиками, що підвищенню якісних показників роботи
судів має сприяти, зокрема, використання штучного інтелекту.
Метою статті є розгляд світових стандартів та практик використання штучного інтелекту у судочинстві.
Аналізуються інструменти та сервіси штучного інтелекту у судочинстві. Досліджуються вимоги, які висуваються міжнародними інституціями та фахівцями щодо умов запровадження штучного інтелекту у судочинство,
проблеми та перспективи його використання у правосудді. Наголошується на обов’язковості обережного і добре
поміркованого застосування штучного інтелекту у правосудді.
Практикою доведено, що використання інформаційних технологій у судовій галузі – це безальтернативна
необхідність при виконанні завдань, пов’язаних із збиранням, пошуком, обробкою та зберіганням великих обсягів
даних, прийнятті складних рішень тощо. Але цілком виправдано виникають сумніви у здатності штучного інтелекту поважати фундаментальні права людини, забезпечувати захист персональних даних, виносити справедливі судові рішення. Враховуючи це, Європейська комісія з ефективності правосуддя Ради Європи (CEPEJ) прийняла першу Етичну хартію використання штучного інтелекту в судових системах та суміжному середовищі.
На підставі проведеного дослідження автор робить висновок про неминучість подальшої інформатизації
вітчизняного судочинства, а, отже, й про необхідність всебічних досліджень міжнародного досвіду, здобутків
і провалів при використанні штучного інтелекту в цій галузі, а також осучаснення правосуддя у такий спосіб.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Ю.С. Рєпіна
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).