Домашнє насильство як передумова застосування обмежувальних заходів за Кримінальним кодексом України
Анотація
Стаття присвячена проблемі визначення передумови застосування обмежувальних заходів кримінально-правового характеру до осіб, які вчинили домашнє насильство. Проаналізовано судову практику та надано перелік видів суспільно небезпечних діянь, які за наявності конкретних ознак (елементів) є кримінальними правопорушеннями, що пов’язані з домашнім насильством.
В інтересах потерпілого від кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, та за наявності умов, передбачених нормою ст. 911 КК, зазначені суспільно небезпечні діяння можуть вважатися передумовою для застосування обмежувальних заходів кримінально-правового характеру.
Безпосереднім завданням було дослідження та розмежування понять «домашнє насильство», «злочин, пов’язаний з домашнім насильством» та «кримінальне правопорушення, пов’язане з домашнім насильством»; аналіз судової практики щодо застосування обмежувальних заходів, закріплених у ст. 911 КК; аналіз Закону № 2617-VIII стосовно тих кримінальних правопорушень, які раніше кваліфікувалися як «злочини, пов’язані з домашнім насильством», а на теперішній час виведені з-під дії ст. 911 КК, оскільки трансформовані законодавцем у кримінальні проступки.
Результатом проведеного дослідження є визначення передумови застосування обмежувальних заходів та формулювання поняття «злочин, пов’язаний з домашнім насильством». Також виокремлено групи злочинів за певними ознаками, які можна вважати передумовою для застосування обмежувальних заходів кримінально-правового характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство, закріплених у ст. 911 КК.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Ангеліна Євгенівна Олійниченко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).