Форми взаємодії між суб’єктами необережного співзаподіяння

Анотація

У статті розглядаються основні положення теорії кримінального права щодо характеристики однієї із найсуперечливіших ознак кримінально-правової конструкції «необережне співзаподіяння».

Здійснено аналітичний огляд окремих наукових позицій щодо можливості застосування поняття «спільність» та «взаємодія» як характерної ознаки необережного співзаподіяння. Підкреслено, що застосування поняття «взаємодія» поряд із поняттям «спільність» у концепції необережного співзаподіяння не є науково обґрунтованим, оскільки призводить до ототожнення змісту необережного співзаподіяння із співучастю. Звернено увагу, що у необережному співзаподіянні можна говорити про спільність лише у ситуаціях, де поведінка конкретних суб’єктів була об’єктивно взаємопов’язаною (як наслідок участі в єдиному технологічному процесі або в процесі послідовної інтеграції дій винних і їх подальшої узгодженості між собою при певних обставинах). Поряд з цим у деяких випадках запропоновано для позначення відносин між співзаподіювачами шкоди з необережності застосовувати конструкцію технічного (механічного) взаємозв’язку.

Як висновок зазначено, що дослідження науковцями взаємодії між учасниками необережного співзаподіяння є достатньо. Це викликає чималий інтерес. Науковцями висунуто різні аргументи щодо підтвердження тієї чи іншої точки зору на вказану проблему, однак вони містять значні суперечності та недостатньо обґрунтовані положення. Наведені у статті положення ще потребують подальшої розробки.