Проблемні питання залучення особи до конфіденційного співробітництва та забезпечення її безпеки як учасника кримінального провадження

Анотація

У статті проаналізовано практику залучення особи до конфіденційного співробітництва слідчим, що склалася серед правоохоронців за час існування інституту негласних слідчих (розшукових) дій. Наведено приклади різних поглядів на процес оформлення та визначення режиму доступу до документів, які засвідчують факт конфіденційного співробітництва особи саме зі слідчим. Мета цієї роботи полягає у формулюванні такого алгоритму дій для слідчого під час залучення особи до конфіденційного співробітництва, який дозволить ширше використовувати негласне співробітництво як самостійну негласну слідчу (розшукову) дію, гарантувавши при цьому безпеку конфідента у розумінні Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», та не втратити докази по кримінальному провадженню через їх недопустимість з огляду на процесуальні порушення. Для досягнення поставленої мети, в ході дослідження автором обґрунтовано доцільність визнання використання конфіденційного співробітництва окремою негласною слідчою (розшуковою) дією та необхідність надання відповідній постанові слідчого грифу секретності. Автор наводить причини неправильного розуміння слідчими понять конфіденційного співробітництва та захисту учасників кримінального судочинства, пояснюючи, до яких процесуальних та непроцесуальних наслідків це може призвести. Окремо вивчається питання процесуального статусу особи конфідента у кримінальному провадженні, можливість отримувати показання від такої особи, не ставлячи під загрозу її безпеку. Досліджується процедура захисту особи конфідента як учасника кримінального провадження, розмежовуються повноваження слідчого та оперативних підрозділів на цьому напряму роботи.