Впровадження профілактичної діяльності під час досудового розслідування кримінальних правопорушень в Україні
Анотація
У статті досліджено актуальні питання впровадження профілактичної діяльності під час досудового розслідування кримінальних правопорушень в Україні. Розглянуто законодавче регулювання профілактичної діяльності уповноваженої особи, яка проводить досудове розслідування, слідчого, прокурора, детектива Національного антикорупційного бюро України щодо встановлення причин та умов, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення. Встановлено, що на сучасному етапі розвитку держави слідчий не здійснює функцію щодо запобігання вчинення кримінальних правопорушень, оскільки вона не закріплена у чинному Кримінальному процесуальному кодексі України. Отже, виявлено, що відсутнє і з'ясування питання, чи виявлені причини та умови злочину і чи вжито заходів до їх усунення, що є серйозною прогалиною, яка негативно позначається на ефективності боротьби зі злочинністю. Існує колізія між «Положенням про органи досудового розслідування Національної поліції України» (п. 5), Законом України «Про прокуратуру» і Кримінальним процесуальним кодексом України, тому що Кримінальний процесуальний кодекс України не містить вимог щодо встановлення причин і умов вчинення кримінального правопорушення. Запропоновано шляхи вдосконалення кримінального процесуального законодавства України з метою поліпшення його якості. Доводиться необхідність удосконалення Кримінального процесуального кодексу України в частині відновлення обов’язку уповноважених осіб, які проводять досудове розслідування, встановлювати причини та умови, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Т. Є. Дунаєва
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).