Теорія розбитих вікон: сутність і практика застосування

Анотація

У статті на підставі ознайомлення із зарубіжною літературою, вивчення сучасного зарубіжного досвіду запобігання злочинності розглядається теорія розбитих вікон та її антикриміногенні можливості. Відстоюється позиція, що сучасна державна політика боротьби зі злочинністю має робити акцент не на каральних, а на нерепресивних напрямах її запобігання. Вони пов’язуються із кримінологічною профілактикою, що включає заходи, які охоплюються теорією розбитих вікон. Остання є складовою стратегії зменшення можливостей для учинення злочинів. Розкрито сутність теорії розбитих вікон. Виділено низку її істотних ознак, які стосуються: мети, суб’єктів, об’єкта запобіжного впливу, принципів, форм прояву, місця в системі запобігання злочинності. Надано визначення поняття теорії розбитих вікон у широкому і вузькому розумінні. Досліджена позитивна практика застосування заходів у межах теорії розбитих вікон у різних містах США. Звертається увага на низку емпіричних досліджень західних учених, що дозволили обґрунтувати ефективність теорії розбитих вікон у профілактиці злочинності. Надано деякі пропозицій щодо запровадження теорії розбитих вікон в Україні у правотворчій та правозастосовній сферах. Підкреслюється, що теорія розбитих вікон має прийти на заміну деяким недієвим напрямам правоохоронної діяльності. Виділяються переваги вказаної теорії порівняно з іншими векторами боротьби зі злочинністю. Зауважується необхідність поєднання теорії розбитих вікон з іншими загальносоціальними і спеціально-кримінологічними заходами для досягнення її максимальної результативності. Наголошується, що теорія розбитих вікон має стати невід’ємною складовою нової моделі профілактики злочинності у нашій державі.