Особливості застосування кримінальної відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань

Анотація

У статті проаналізовано злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань, а також розкрито сутність підстав застосування цього виду покарання. Проаналізовано і підтримано судження стосовно того, що допущення засудженими систематичних порушень порядку відбування покарання, вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, злісної непокори вимогам адміністрації установи виконання покарань, указує на неналежне виконання своїх обов’язків як її керівництвом, так і Державною кримінально-виконавчою службою щодо здійснення управління та контролю у сфері виконання кримінальних покарань. Зазначено, що в ст. 391 Кримінального кодексу України чітко вказано підставу, що особа буде нести кримінальну відповідальність лише у тому випадку, якщо до цього вона була піддана дисциплінарній відповідальності найбільш суворого характеру у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або якщо вона переводилася на більш суворий режим відбування покарання. Враховуючи цей фактор, необхідно також зазначити, що особа, яка притягається до кримінальної відповідальності за вищезазначеною статтею повинна не лише відчути тягар дисциплінарної відповідальності, а й після цього залишатися злісним порушником установленого режиму відбування покарання. Обґрунтовано, що умовою для притягнення засудженого за ст. 391 КК України є наявність застосування до засудженого дисциплінарного стягнення у виді поміщення до ПКТ (одиночної камери) за дії, що мали на меті уникнення від подальшого відбування покарання (власне, преюдиція). Констатується, що трапляються випадки, коли звинувачуються особи, яких було поміщено до приміщення камерного типу (одиночної камери) з інших причин. Зазначається, що при призначенні покарання за злочин, передбачений ст. 391 КК України, слід ураховувати причини, обставини і мотиви вчинення злочину, поведінку засудженого до вчинення злочину, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті вчинення злочину.