Ознаки та поняття обмежувальних заходів у Кримінальноному кодексі України

Анотація

Стаття присвячена визначенню ознак обмежувальних заходів та синтезуванню їх у загальне (родове) поняття. На основі аналізу чинного законодавства, вивчення літератури та судової практики виокремлено такі ознаки обмежувальних заходів. Насамперед встановлено, що обмежувальні заходи спрямовані на обмеження людини у певних суб’єктивних правах, серед яких право на житло, право на спілкування, право на особисту свободу тощо. Обмеження певного суб’єктивного права, будучи варіативним для кожного окремо взятого обмежувального заходу, водночас є обов’язковою ознакою, властивою їм усім. Крім того, суб’єктом, до якого можна застосовувати обмежувальні заходи, є фізична, осудна (повністю або частково) особа, яка досягла 18-років, без обмежень у застосуванні, що пов’язані з різними статусами особи. Крім означеного, розкрито двоєдинність підстави застосування обмежувальних заходів. Фактичний елемент підстави становить засудження особи за злочин, пов’язаний із домашнім насильством. Юридичний елемент підстави полягає у можливості їх застосування при призначенні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі (ізоляцією особи від суспільства), або при звільненні особи від кримінальної відповідальності чи від покарання з більшості передбачених КК підстав. Ще однією ознакою є те, що обмежувальні заходи мають передбачатися і розкриватися тільки у кримінальному законі. Процесуальна ознака – це застосування обмежувальних заходів виключно судом відповідно до рішення суду (вироку або ухвали). І нарешті, метою застосування обмежувальних заходів є інтереси потерпілого. Вона не повинна переслідувати досягнення мети кари (відплати). На підставі наведених ознак запропоновано визначення родового поняття обмежувальних заходів.