Питання боротьби з рецидивною злочинністю у матеріалах Конгресів ООН щодо запобігання злочинності та поводження з правопорушниками
Анотація
У структурі злочинності будь-якої країни світу завжди мають місце рецидивні злочини. Їх кількість практично не піддається зменшенню. Разом із тим ці злочинні діяння є найбільш небезпечними проявами кримінальної активності особи, оскільки повернення особи до вчинення нових злочинів свідчить про те, що раніш вживані кримінально-правові заходи та заходи їх повернення назад до законослухняного суспільства виявилися неефективними. Із цієї причини питання вивчення та протидії рецидивній злочинності посідають чільне місце серед тих проблем, що перманентно обговорюються на рівні Конгресів ООН щодо запобігання злочинності та поводження з правопорушниками.
У публікації висвітлюються положення матеріалів зазначених Конгресів, що стосуються кримінального рецидивізму та практики його запобігання. Водночас увагу приділено існуючим методикам обліку рецидивних злочинів в окремих країнах (США, Велика Британія, Україна). Підкреслюється, що масштаби рецидивної злочинності через різні методики її обліку у тих чи інших країнах можуть значно різнитися. Наслідком такої ситуації є неможливість скласти єдину картину дійсного поширення злочинного рецидивізму у різних країнах та регіонах світу. На підставі цього робиться висновок, що для досягнення конкретних результатів у боротьбі зі злочинним рецидивізмом виникає потреба у розробці єдиної міжнародної методики обліку рецидивізму.
ORCID: 0000-0003-2963-8844
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 В. С. Батиргареєва
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).