Досвід деяких країн із підготовки засуджених до звільнення з місць позбавлення волі

Анотація

У статті на прикладі зарубіжних країн досліджуються питання підготовки до звільнення засуджених з місць позбавлення волі. Стверджується, що на сьогодні в кримінально-виконавчій політиці України не повною мірою проводиться робота із засудженими, спрямована на позитивну соціальну адаптацію, у зв’язку з чим необхідне якісне реформування кримінально-виконавчої системи. Наголошується, що ефективною буде така організація процесу підготовки засуджених до звільнення, яка зніме якомога більше проблем постпенітенціарного характеру. Такі проблеми пропонується ділити на зовнішні (об’єктивні) та внутрішні (суб’єктивні). На прикладі таких країн, як Німеччина та Австрія, проаналізовано реалізацію права засуджених на працю. Виявлено, що праця засуджених у вказаних країнах є обов’язковою та входить до переліку оціночних критеріїв виконання індивідуальної програми виправлення. Засуджені забезпечуються роботою з урахуванням їх спеціальності, а ті, які не мають професії, здобувають її в установі. Свідоцтво про здобуття професії оформлюється таким чином, щоб неможливо було дізнатися, що воно отримане в місцях позбавлення волі. На прикладі Швейцарії досліджено питання працевлаштування засуджених, де для того, щоб підвищити їхні шанси на ринку праці після звільнення, на базі тюрем та колоній створюється не одне моновиробництво, а велика кількість майстерень, які податком частково не обкладаються. Звернено увагу на досвід Великої Британії та Федеративної Республіки Німеччина, які орієнтовані на повну освітню адаптацію. Проаналізовано також досвід Японії, Республіки Азербайджан та Федеративної Республіки Німеччина у сфері забезпечення засуджених тимчасовим житлом після звільнення. Визначено, що в цих країнах функціонують перехідні будинки, а також гуртожитки для засуджених, в яких їм надається можливість тимчасового проживання. На підставі проаналізованого матеріалу зроблено висновки, щодо необхідності запровадження позитивного зарубіжного досвіду, а саме: ефективне працевикористання засуджених, що дасть можливість досягти таких позитивних змін у їх особистості, які сприятимуть поверненню до самостійного соціально-нормативного життя в суспільстві; необхідність забезпечення засуджених профільними робочими місцями після звільнення з місць позбавлення волі для закріплення отриманих там професійних навичок; необхідність отримання освіти засудженими, яка має стати обов’язковим пунктом виправної роботи з ними; забезпечення засуджених тимчасовим житлом після звільнення з місць позбавлення волі для полегшення їх орієнтації на волі та надання можливості пристосування протягом певного часу.