Проблеми участі громадськості у запобіганні корупції в Україні

Анотація

Стаття присвячена проблемам участі громадськості у запобіганні корупції в Україні. У межах дослідження автор об’єднує усі зазначені проблеми у три великі групи. Перша група проблем пов’язана з неповнотою законодавчої бази та недоліками правового регулювання участі громадськості у запобіганні корупції. Автор зазначає, що на сьогодні залишаються неприйнятими важливі нормативно-правові акти, спрямовані на розширення прав і можливостей інститутів громадянського суспільства у сфері ухвалення суспільноважливих рішень та встановлення додаткових гарантій захисту активним учасникам антикорупційної діяльності. Вказується, що чинне антикорупційне законодавство містить окремі колізії та прогалини, а законодавець не поспішає приймати важливі закони, які б удосконалили форми та методи залучення громадськості до антикорупційної діяльності. Друга група проблем пов’язана з низьким рівнем взаємодії державних органів та громадськості. Серед головних перешкод у розвитку співпраці між владою і громадськістю називаються: брак державного фінансування, відсутність належної політичної культури, політична (або комерційна) заангажованість органів влади та їх невміння працювати з громадськістю. Третя група проблем пов’язана з несформованістю громадянського суспільства в Україні як інституційного утворення та поширенням серед населення країни різних форм та видів корупційних практик. Серед основних проблем тут можна вказати: 1) відсутність сильної неурядової організації, що системно займалась би проблемами боротьби з корупцією і була б впливовим партнером органів державної влади; 2) поширення практики «грантоїдства» у діяльності окремих антикорупційних громадських організацій, які не займаються виконанням своїх статутних завдань, а лише формально звітують про їх виконання з метою «освоєння» грантових коштів іноземних донорів; 3) відсутність в Україні незалежних великих засобів масової інформації; 4) обслуговування окремими громадськими організаціями інтересів влади та політичної еліти; 5) низький рівень заявницької активності громадян щодо фактів корупції; 6) залученість населення до різних форм та видів корупційних практик тощо. Автор зазначає, що у системному розв’язанні зазначених проблем і перебуває шлях до підвищення ролі та спроможностей громадянського суспільства у сфері запобігання корупції в Україні.