Питання боротьби зі злочинністю

Про деякі кримінально-правові межі толерантності під час війни

Ю. А. Пономаренко — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Рецензія на: Євтєєва Д П, Лапкін А В, Новікова К А
Науково-практичний коментар до статті 436² Кримінального
кодексу України (виправдовування, визнання правомірною,
заперечення збройної агресії Російської Федерації проти Укра-
їни, глорифікація її учасників): електронне наукове видання
)/ передмова Батиргареєвої В С; за наук. ред.: Батиргареєвої
В С (Майдан, 2025) 82

Злочинність в Україні у воєнний та повоєнний період: досвід емпіричного дослідження

В.С. Батиргареєва — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено опису організації й проведення емпіричної частини кримінологічного дослідження, при
свяченого стану злочинності в Україні у воєнний та повоєнний періоди. Водночас у статті наводяться й деякі
результати емпіричного вивчення проблеми та робиться їх інтерепетація. При цьому автором аргументують
ся переваги такого збору первинних відомостей щодо стану злочинності, як анонимне опитування у формі анке
тування за допомогою онлайн-сервісів. Опитуванням охоплювалося чотири групи респондентів, до числа яких
увійшли пересічні українські громадяни, співробітники Національної поліції, експерти (учені і представники ор
ганів прокуратори, судової влади та ін.), а також внутрішньо переміщені особи. Обрання цих чотирьох груп
респондентів дозволяє здійснити верифікацію отриманих відомостей, звіряючи у такий спосіб дані однією групи
із даними, що характеризують відповідний досвід інших.
Разом із тим серед переваг використання такого методологічного інструментарію автором зазначається,
зокрема, швидкість збору первинної інформації, відсутність впливу інтерв՚юера, організаційна гнучкість, опе
ративність формування цільової вибірки та ін. Крім того, підкреслюється значення моменту проведення тако
го дослідження – у розпал збройної агресії рф проти України, що дає можливість зафіксувати та проаналізува
ти чинники, які формують злочинність у теперішній час, а також оцінити ступінь їх впливу після настання
в Україні сталого миру.
У статті підкреслюється, що одержані у результати проведеного опитування різних груп респондентів
результати слід розцінювати як інформаційну матрицю для прогнозного мислення, яка дозволяє виявити ключо
ві чинники та встановити визначальні тенденції, якими характеризуватиметься стан злочинності у майбут
ньому. Водночас значення цієї матриці полягає в тому, що вона дає можливість оцінити ефективність чинних стратегій, програм, планів запобігання злочинності та виявити їх недоліки з метою вдосконалення відповідних
заходів реагування на протиправні виклики. Таким чином, використання потужних інструментів збору первинної
інформації є надзвичайно важливим для науково обґрунтованого моделювання майбутніх сценаріїв розвитку
криміногенної ситуації в Україні та формування дієвої політики боротьби зі злочинністю у повоєнний період.
Ключові слова: злочинність, стан злочинності, запобігання злочинності, емпіричне дослідження, опитуван
ня, анкетування, респонденти, війна.

Колаборація з державою-окупантом у світлі кримінальної відповідальності: логіка створення тексту закону

М.О. Теплюк, С.О. Тубелець — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті висвітлюються актуальні питання формування тексту закону про кримінальну відповідальність
через призму застосування законів логіки. На прикладі норм про колабораційну діяльність розглянуто проблеми
практики нормопроектування: визначення та нормативного опису видів суспільно небезпечної поведінки, спів-
відношення регулятивних та охоронних актів, формування понять Кримінального кодексу України, створення
їх системи та ієрархії.
Проаналізовано властивості понять, що використовуються у статтях 1111, 1112, 4362 Кримінального кодек-
су України, з огляду на їх логічну класифікацію, логічні відношення, що утворюються між ними, та вплив вико-
ристання абстрактних, збірних та оціночних понять на практику застосування відповідних норм.
На основі розглянутих прикладів практики нормопроектування обґрунтовано необхідність системного пере-
гляду підходів щодо правового регулювання у сфері боротьби із колабораціонізмом з урахуванням законів логіки
як при формуванні концепції кримінально-правового захисту суспільних відносин, так і при безпосередньому
формуванні тексту закону про кримінальну відповідальність.
Ключові слова: колабораціонізм, колабораційна діяльність, закони логіки, закони логіки в процесі криміналі-
зації діяння та формування тексту закону, поняття, система понять, ієрархія понять.

Державна зрада vs посадовий колабораціонізм: проблеми розмежування та кваліфікації.

Д. П. Євтєєва — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню розмежування між посадовим колабораціонізмом (частини 2, 5, 7 ст. 1111
Кримінального кодексу України) і державною зрадою (ст. 111 Кримінального кодексу України), а також виро-
бленню правил кваліфікації у випадку конкуренції між відповідними нормами.
Виокремлюються спільні та відмінні ознаки посадового колабораціонізму та державної зради. З՚ясовано,
що досліджувані норми можна розглядати як такі, що перебувають у співвідношенні загальної (ст. 111 КК Укра-
їни) та спеціальних (частини 2, 5, 7 ст. 1111 КК України) (за ознаками обсягу та характеру діянь, місця їх вчи-
нення та вигодонабувача). Співставлено санкції зазначених норм, що дало можливість порівняти ступінь сус-
пільної небезпечності цих злочинів de lege lata.
Виявлено помилки кваліфікації слідчих і судових органів при застосуванні вказаних норм. Запропоновані такі
правила кваліфікації при конкуренції між ними:
1) кваліфікація дій особи, що виразилися лише у виконанні нею трудових функцій за посадою, яку вона займає
в незаконному органі влади на окупованій території, має відбуватися лише за відповідною частиною (2, 5
або 7) ст. 1111 КК України. Як посадовий колабораціонізм за відповідною частиною ст. 1111 КК України слід
кваліфікувати також і дії особи, яка до окупації перебувала на державній службі в органах державної влади
України, а під час окупації зайняла посаду в незаконних органах влади та виконувала функції в межах трудових
обов՚язків за цією посадою;
2) за сукупністю кримінальних правопорушень за частинами 2, 5 або 7 ст. 1111 та ст. 111 КК України квалі-
фікація є можливою у випадках: а) якщо особа, обіймаючи посаду в незаконних органах влади на окупованій те-
риторії, вчинила дії, що підпадають під ознаки державної зради та виходять за межі передбачених для її по-
сади трудових обов՚язків; б) якщо особа в умовах окупації спочатку вчинила дії, що підпадають під ознаки дер-
жавної зради, а вже після їх вчинення зайняла певну посаду в незаконних органах влади.
Ключові слова: кримінальне право, кримінальне законодавство, кримінальна відповідальність, злочини проти
основ національної безпеки України, посадовий колабораціонізм, державна зрада, кваліфікація кримінальних
правопорушень, конкуренція норм.

Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань

О. О. Пащенко — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто проблеми соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за перешкоджання
законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань (злочину, передбаченого ст. 114¹
КК України).
Аналізується Пояснювальна записка до законопроєкту, на підставі якого Законом від 8 квітня 2014 р. до КК
було включено ст. 114¹. У цій записці зазначається, що необхідність прийняття законопроєкту обумовлюєть-
ся ситуацією, що склалася в Криму та інших регіонах України у зв՚язку з поширенням фактів посягання на те-
риторіальну цілісність і недоторканність України. Водночас там не міститься навіть орієнтовного (від-
критого) переліку суспільно небезпечних діянь, заради боротьби з якими до КК було включено відповідну норму.
Тобто такого переліку немає ані в диспозиції розглядуваної статті КК, ані в Пояснювальній записці до зако-
нопроєкту, на підставі якого її було туди включено. Тож констатується, що визначити законодавчу ідею
стосовно кола суспільно небезпечних діянь, які мають охоплюватися поняттям «перешкоджання» у ст. 114¹
КК, не видається можливим. Така ситуація, скоріш за все, утворилася через те, що відповідним Законом до КК
не лише було запроваджено нову ст. 114¹, а й збільшено санкції у вже наявних статтях 110, 111, 113, 114 КК (що
передбачають відповідальність за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України), а також
ст. 279 КК. Тому уявляється, що основним призначенням відповідного Закону було посилення кримінальної
відповідальності за суспільно небезпечні діяння, які на той момент вже містилися в КК, а не криміналізація
нового діяння.
Зазначено, що для з՚ясування соціальної обумовленості кримінально-правової заборони перешкоджання за-
конній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань першочергового значення набуває аналіз
таких обставин, як: 1) суспільна небезпечність діяння (суспільна корисність норми, що передбачає відповідаль-
ність за вчинення цього діяння), 2) системно-правова несуперечливість, 3) повнота і ненадмірність заборони.
Зроблено висновок, що встановлення та подальше збереження кримінальної відповідальності за перешко-
джання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань є соціально обумовленим.
Водночас норма-припис, що міститься в ст. 114¹ КК, уже соціально обумовленою не є через порушення такої
обставини, як повнота і ненадмірність заборони.
Ключові слова: кримінальне право, Особлива частина Кримінального кодексу України, основи національної
безпеки України, кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України, перешкоджання за-
конній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Кримінальна відповідальність за порушення порядку клінічних випробувань лікарських засобів в Україні: аналіз судової практики та перспективи розвитку законодавства

Н. О. Гуторова , Є. С. Гнедик , Ю. О. Стешенко — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Представлена стаття є продовженням викладення результатів дослідження караності порядку проведен-
ня клінічних випробувань лікарських засобів в Україні і присвячена аналізу судової практики і перспектив розвитку
кримінального законодавства у цій сфері.
Аналіз судової практики кримінально-правового регулювання в сфері проведення клінічних випробувань лікар-
ських засобів підтвердив зроблений у попередній статті висновок про негативний вплив на правозастосовну
практику недоліків кримінального закону, що мають місце в ст. 141 КК України «Порушення прав пацієнта»
і ст. 321² КК України «Порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і держав-
ної реєстрації лікарських засобів». За цими статтями починаючи з 2013 року не було винесено жодного обви-
нувального вироку, але спостерігається невірне застосування положень ст. 141 КК України на етапі реєстрації
кримінальних правопорушень, а також співвідношення 39 до 1 щодо зареєстрованих кримінальних правопорушень
за 321² КК України та тих, які були направлені до суду.
Висунута на початкових етапах дослідження гіпотеза щодо необхідності вдосконалення кримінального за-
конодавства України щодо караності порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів знайшла своє
підтвердження. Аналіз проекту Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення
відповідальності за порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і допуску на ринок лікарських засобів. Реєстраційний № 11181–1 від 03.05.2024 показав, що викладені в ньому положення
є логічними, системними і такими, що матимуть позитивний вплив на якість і ефективність правового регулю-
вання у цій сфері. Визнано обґрунтованим запропоновану в законопроєкті побудову системи кримінально-право-
вих норм в цій сфері залежно від характеру заподіяної шкоди. Зазначена система має складатися із норми про
порушення прав окремої людини (дослідженого), умисних порушень при випуску на ринок (державній реєстрацій)
лікарських засобів, а також умисних істотних порушень порядку проведення клінічних випробувань лікарських
засобів.
Ключові слова: кримінальна відповідальність, клінічні випробування лікарських засобів, злочини проти жит-
тя і здоров՚я, злочини проти громадського здоров՚я.

Правове регулювання встановлення розмірів обсягу доходу від надання маркетингових послуг на фармацевтичному ринку: аналіз новел вітчизняного законодавства

Н. О. Гуторова , О. С. Пироженко , А. А. Васильєв — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена проблематиці правового регулювання встановлення граничного обсягу доходу учасників
фармацевтичного ринку у зв՚язку з доповненням Закону України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 р. нор-
мою, що врегульовує питання укладення господарських договорів, предметом яких прямо або опосередковано
є надання у місцях здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами маркетингових послуг, послуг з промоції
лікарських засобів, інших послуг, пов՚язаних із реалізацією лікарських засобів кінцевому споживачу. У зв՚язку
з необхідністю виконання приписів законодавства про розробку порядку надання таких маркетингових послуг
Уряд ініціював громадське обговорення проєкту відповідного нормативного документа, який потребує науково
обґрунтованого осмислення.
Дослідниками зауважено, що з урахуванням чинних конституційних і нормативних приписів, а також прак-
тики ЄСПЛ установлення обмежень із боку держави на здійснення підприємницької діяльності на фармацев-
тичному ринку є правомірним. Аналіз чинного законодавства України у сфері охорони здоров՚я і законодавства,
яке є чинним, але вводиться в дію з 1 січня 2027 р., показав наявність жорсткої заборони впливу будь-яких фі-
нансових стимулів на реалізацію (відпуск) лікарських засобів, а тому будь-яка легалізація надання маркетингових
платежів за цю діяльність є неприпустимою. Оскільки ціни на лікарські засоби в Україні підлягають державно-
му регулюванню, відзначено, що маркетингові послуги в сфері політики цін у місцях здійснення роздрібної тор-
гівлі, пов՚язані з реалізацією лікарських засобів кінцевому споживачу, надаватися не можуть.
Також стверджується, що маркетингові послуги у сфері організації реалізації лікарських засобів, які від-
пускаються без рецепту, є правомірними лише у сфері організації їх реалізації (відпуску) кінцевому споживачу
як оплата за розміщення цих лікарських засобів на вітринах, у скляних та відкритих шафах чи в інший спосіб
у вільному доступі споживачів.
Так само наголошено на тому, що на рівні законодавства України норми щодо регулювання граничного роз-
міру обсягу доходу від надання маркетингових послуг на фармацевтичному ринку не має і не може мати ознак
кримінального правопорушення, передбаченого ст. 211 Кримінального кодексу України.
Ключові слова: фармацевтичний ринок, аптеки, лікарські засоби, розмір доходів, кримінальна відповідаль-
ність.

Концептуальні засади вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за правопорушення проти довкілля у контексті міжнародно-правових інноваційних підходів

Є. О. Письменський — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу впливу новітніх міжнародних документів на реформування кримінального за-
конодавства України у сфері охорони довкілля. Предметом дослідження є матеріально-правові положення Кон-
венції Ради Європи про захист навколишнього середовища засобами кримінального права (ухвалена 13–14 трав-
ня 2025 р.), яка розвиває Директиву (ЄС) 2024/1203 і встановлює стандарти відповідальності за екологічні де-
лікти. Мета статті полягає в тому, щоб через комплексний аналіз зазначених положень з՚ясувати їх значення
для гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами та сформулювати пропозиції
з удосконалення Розділу VIII Особливої частини Кримінального кодексу України. Значущість дослідження для сучасної науки кримінального права полягає в її актуальності на тлі інтенси-
фікації міжнародних процесів стандартизації екологічної політики, особливо для України, яка прагне інтеграції
до європейського співтовариства. Здійснена наукова розвідка покликана сприяти розвитку теорії кримінально-
правової охорони довкілля, зважаючи на транснаціональний характер екологічних деліктів і потребу в посилен-
ні санкцій, що узгоджується з глобальними викликами, такими як забруднення, незаконний обіг відходів та де-
градація ресурсів.
Основні досягнення проведеної роботи полягають у формуванні пропозицій з уніфікації конструкцій складів
екологічних правопорушень на основі градації шкоди (від безнаслідкових проступків до особливо тяжких злочинів)
із формалізованими визначеннями істотної, значної, тяжкої шкоди та особливо тяжких наслідків. Пропонуєть-
ся установити ознаки, що кваліфікують склади кримінальних правопорушень проти довкілля, узгодивши їх зі
ст. 36 зазначеної Конвенції.
Виявлено прогалини в кримінальному законодавстві України, для подолання яких пропонується додати нові
статті, зокрема про незаконний випуск продукції з порушенням екологічних вимог, незаконний обіг відходів, озо-
норуйнівних речовин, ртуті та радіоактивних матеріалів, забір вод, утилізацію суден, торгівлю деревиною.
У результаті сформульовані три основні напрями реформування кримінального законодавства: забезпечення
єдиного підходу до диференціації відповідальності за рівнем спричиненої шкоди, установлення нових ознак,
що кваліфікують склади кримінальних правопорушень проти довкілля, та заповнення прогалин новими кримі-
нально-правовими нормами.
Ключові слова: кримінальне законодавство, правопорушення проти довкілля, міжнародно-правові акти,
імплементація, диференціація кримінальної відповідальності, кваліфікуючі ознаки, суспільно небезпечні наслідки

Проблеми призначення покарання у виді позбавлення державної нагороди України

Ю. А. Пономаренко — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена вивченню проблемних питань призначення нового для українського кримінального за-
конодавства покарання у виді позбавлення державної нагороди України. Зокрема, виділено, проаналізовано та за-
пропоновано розв՚язання семи таких проблемних питань.
По-перше, окреслено коло тих державних нагород, яких особа може бути позбавлена при застосуванні цьо-
го виду покарання, і на протиставлення цьому – названі нагороди, яких не може стосуватися цей вид покарання.
По-друге, уточнене визначене в КК коло кримінальних правопорушень, які становлять передумову призначення
позбавлення нагороди. По-третє, визначене коло осіб, яким може бути призначений цей вид покарання, і коло
осіб, до яких він не може бути застосований. По-четверте, поглибленому аналізу піддана і визначена підстава
призначення цього виду покарання. По-п՚яте, вирішене питання про кількість державних нагород, яких особа
може бути позбавлена при однократному застосуванні цього виду покарання. По-шосте, показано особливості
застосування щодо позбавлення нагороди встановлених КК спеціальних правил призначення покарання. Нарешті,
по‑сьоме, доведено, що попри невизначеність строку, на який призначається судом цей вид покарання, його
не можна вважати безстроковим і показано правові наслідки цього.
При вирішенні кожного з проблемних питань призначення позбавлення нагороди сформульовані судження,
окремі з яких можуть бути враховані законодавцем при подальшому розвитку кримінального законодавства
України, а інші – можуть бути взяті до уваги судами при їх застосуванні.
Ключові слова: кримінальне право; кримінальне правопорушення; кримінальна відповідальність; покарання;
система покарань; додаткове покарання; позбавлення державної нагороди України; призначення покарання;
санкція; тяжкість кримінального правопорушення; особа винного.

Деякі питання запобігання криміногенним викликам у трансвоєнному соціумі України (прогностичний аспект). Частина 2.

В. Голіна — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

У другій частині статті набули подальшого розвитку положення стосовно уявлень про злочинність та її
запобігання, що викладені у першій частині. У цій статті дещо переосмислено ключові поняття кримінології:
криміногенні фактори, кримінологічне запобігання злочинності. Це важливо для практики розробки запобіжних
концепцій у повоєнний період розвитку України. Розкривається поняття «криміногенний фактор». Визначено
поняття криміногенності, її кількісно-якісні показники, властивості (динамізм прояву, потенційна сила впливу,
інтенсивність дії, латентність, прихований потенціал). Особлива увага звернута на латенту криміногенність
у факторах і їх складових, які не належать до негативних. Підкреслено, що у післявоєнний період посилена кри-
міногенність різних складових факторів може відбутися внаслідок інтерференції (накладання) довоєнних, воєн-
них і післявоєнних чинників. Це потребує корекції стратегії і тактики запобіжної діяльності. У статті від-
стоюється позиція, що кримінологічне запобігання злочинності і протидія злочинності є різними системами
реагування на неї. Кримінологічне запобігання, як теорія та практика, стратегічно спрямована своїми заходами та засобами на усунення (зменшення злочинної причинної детермінації криміногенних діючих і прогностично
ймовірних криміногенних факторів у масштабі держави, різних сферах життя. Протидія – це переважно по-
літика впливу, реагування на злочинні прояви і негативні криміногенні явища заходами і засобами лише правоохо-
ронних органів. Їх діяльність є важливою і необхідною у будь-якому суспільстві. Реформування і модернізація
правоохоронної системи радикально не зачіпає і не може вплинути на детермінаційну сутність криміногенних
факторів. Змішування цих двох напрямів протистояння злочинним проявам веде до дезорганізації діяльності
правоохоронних органів, яким нав՚язується невластива їх статуту функція. Це може привести до дискредита-
ції кримінологічної політики і науки кримінології.
Ключові слова: злочинність, криміногенні фактори, криміногенність, кримінологічне запобігання злочиннос-
ті, протидія злочинності.

Кримінальна ситуація в Україні в умовах війни: основні тенденції та фактори, що їх зумовлюють

О. Г. Кулик — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті на основі аналізу даних державної статистичної звітності щодо кримінальних правопорушень
в Україні за 2022–2024 рр., дослідницьких та аналітичних матеріалів щодо криміногенної ситуації у країні ви-
значено основні тенденції динаміки кримінальних правопорушень в Україні під час війни, об՚єктивні та суб՚єктивні фактори, які зумовили виникнення цих тенденцій, і характер їх впливу на кримінальну ситуацію в країні. Вста-
новлено, що збройне вторгнення рф на територію Україні та похідні від нього процеси здійснили домінуючий
вплив на стан, структуру та динаміку кримінальних правопорушень в Україні. Цей вплив реалізовувався через
проміжний суб՚єктивний фактор прийняття політико-правового рішення щодо максимального використання
заходів кримінально-правої реакції на воєнно-політичну ситуацію в країні шляхом виявлення та документування
кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, воєнних та військових кримінальних
правопорушень, умисних вбивств, учинених у результаті ворожих обстрілів, діянь, пов՚язаних з ухиленням від
мобілізації.
Ключові слова: кримінальна ситуація, фактори впливу на кримінальну ситуацію, кримінальна протиправ-
ність, кримінальне правопорушення, злочин.

Особливості стану та динаміки злочинності у період трансформацій, демократичних революцій та боротьби за незалежність України

А. Б. Блага — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу особливостей стану та динаміки злочинності у період трансформацій, демо-
кратичних революцій та боротьби за незалежність України. Авторка досліджує основні кількісні показники,
динаміку та коефіцієнти злочинності в Україні за період 2000–9 місяців 2025 рр. Установлено, що кількість
облікованих кримінальних правопорушень коливалась в межах від 592 604 (2016 р.) до 321 443 (2021 р.), і з по-
чатку досліджуваного періоду в цілому зменшилась на 14,5 %, тоді як кількість виявлених осіб, які їх вчинили,
за цей же період зменшилась на 78,2 %, а кількість засуджених – на 73 %. У статті показано, що упро-
довж 2000 р. – 9 місяців 2025 р. злочинність в Україні розвивалася за хвилеподібною моделлю: суттєве знижен-
ня станом на 2002, 2008, 2012 та 2021 роки і відчутне зростання станом на 2003, 2011, 2016 та 2024. При
цьому коливання кількості облікованих кримінальних правопорушень є досить яскраво вираженими, тоді як ко-
ливання чисельності виявлених осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, та чисельності засуджених є менш
помітними, хоча ці коливання й мають стабільну суттєво виражену тенденцію до зниження. Підкреслюється, що динаміка злочинності в Україні відображає складну еволюцію соціальних, політичних
та економічних процесів у державі. Зміни у законодавстві про кримінальну відповідальність та методології
статистичного обліку, реформування правоохоронних органів, циклічні соціально-економічні кризи та війна росії
проти України визначили багатовекторність криміногенної ситуації. Коефіцієнти інтенсивності злочинності
протягом усього дослідженого періоду коливались в межах від мінімуму у 78,4 кримінальні правопорушення на 10
тис. населення (2021 р.) до максимуму 158, 4 (2024 р.). При цьому відмічена тенденція до систематичного зрос-
тання вказаних коефіцієнтів попри зниження чисельності населення України, що, у першу чергу, пов՚язано з агре-
сією російської федерації проти України. Зазначається, що ефективне документальне фіксування масштабів
злочинності та даних щодо результатів діяльності правоохоронних органів і суду, а також розуміння виявлених
закономірностей є основою для формування ефективної державної політики у сфері запобігання злочинності.
Ключові слова: показники злочинності, стан злочинності, динаміка злочинності, тенденції злочинності,
методологія дослідження, державна політика у сфері запобігання злочинності, російська збройна агресія проти
України

Детермінація злочинності в Україні під час війни крізь призму глобалізації у сучасному світі

М. Г. Колодяжний — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті актуалізовано проблематику кримінологічного пізнання детермінації злочинності в Україні під
час російсько-української війни. Результати дослідження ґрунтуються на застосуванні методології системного
підходу. Він дозволяє розглянути детермінацію кримінальної протиправності в Україні як певну систему, що скла-
дається з двох основних рівнів (глобального та національного), на яких представлені відповідні детермінанти. Обґрунтовано, що перший рівень детермінації злочинності утворений різними аспектами, які визначають осо-
бливості глобалізаційних процесів у сучасному транзитивному світі ХХІ ст. Наведено аргументи, які пояснюють
той факт, що респондентами опитувань не зазначено глобалізацію як детермінанту російської військової агре-
сії проти України та чинник кримінальної протиправності.
Розкрито зміст та криміногенний прояв різних обставин, що негативно позначаються на кількісно-якісних
показниках злочинності в Україні у період дії правового режиму воєнного стану. До таких віднесено: біполярність
сучасного світу; прагнення США та КНР до лідерства у політичній, економічній, військовій та інших сферах;
ускладнення здійснення ООН своїх безпекових функцій; присутність рф як країни-агресорки у складі Ради Без-
пеки ООН; фінансування з боку країн глобального Півдня війни росії проти України шляхом закупівлі російського
викопного палива; надання КНР росії обладнання та товарів подвійного призначення для виготовлення зброї;
забезпечення рф з боку Ірану та КНДР значним обсягом військових та людських ресурсів; добровільна відмова
України від статусу ядерної держави у 1994 р. З урахуванням отриманих результатів намічено вектор подаль-
ших наукових кримінологічних розвідок щодо пізнання проблеми детермінації злочинності в Україні.
Ключові слова: злочинність, детермінація злочинності, криміногенні чинники, глобалізація, війна, російська
агресія.

Окремі питання стану сучасної наукової розробленості проблем прогнозування та запобігання злочинності у постконфліктних державах

В. О. Кабанець — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу сучасного стану наукової розробки проблем прогнозування та запобігання зло-
чинності в постконфліктних державах з акцентом на Україну, як країну, що переживає наслідки збройного
конфлікту. Автор розглядає цю тему як актуальну в контексті глобальних змін початку XXI ст., зокрема проти-
стояння демократичних і авторитарних режимів, що призводить до дестабілізації суспільства, зростання
організованої злочинності та порушення громадського порядку. Постконфліктні періоди характеризуються
державною крихкістю, слабким соціальним капіталом і воєнними економіками, що сприяють розвитку кримі-
нальної активності. В Україні, за даними Офісу Генерального прокурора, спостерігається зростання криміналь-
них правопорушень під час воєнного стану, подібно до ситуацій у Колумбії та Афганістані.
У вітчизняній кримінології слід робити акцент на адаптації класичних методів до локальних реалій (війна,
ПТСР, міграція), з використанням регресійного аналізу, сценарного прогнозування. Зарубіжна кримінологія роз-
винена глибше, базуючись на теоріях раціонального вибору, рутинної активності та закономірностях злочин-
ності, з емпіричними даними з Big Data, GIS та моделями SEPP, досягаючи точності 70–80 %.
Прогалини включають методологічні суперечності (термінологічна неузгодженість, упередженість даних),
емпіричні проблеми (недоступність баз даних у воєнний час) та поствоєнні аспекти (моделі для ПТСР, реінтеграції комбатантів). Формується понятійний апарат: «конфліктна пастка», «спойлер миру», «машинне на-
вчання для прогнозування конфліктів».
Визначаються перспективні напрямки: інтеграція ШІ, агентне моделювання, адаптація до євроінтеграції,
реформ Кримінального кодексу, прогнозування для міграції, нелегальної зброї, кіберзлочинності. Стаття систе-
матизує знання в ієрархічній моделі – від загальних теорій до контекстуальних аспектів, підкреслюючи потребу
в міждисциплінарному підході та міжнародній співпраці.
Підкреслюється, що проблема є динамічною, водночас потребує подолання етичних і правових суперечностей,
розвитку «воєнної кримінології».
Ключові слова: кримінологічне прогнозування, запобігання злочинності, постконфліктні держави, машинне
навчання, «конфліктна пастка», «спойлер миру».

Транскордонна злочинність, пов՚язана з нелегальною міграцією: українсько-польський вимір в умовах війни

К. А. Новікова — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена комплексному аналізу трансформації транскордонної злочинності, пов՚язаної з неле-
гальною міграцією, на українсько-польському напрямі в умовах повномасштабної збройної агресії російської
федерації. На основі статистичних даних, досліджень міжнародних організацій та практики правоохоронних
органів України і Польщі встановлено суттєву зміну масштабів та структури незаконного переміщення осіб
після 2022 року. Особлива увага приділена формуванню нової категорії нелегальних мігрантів – чоловіків призо-
вного віку, які прагнуть уникнути мобілізаційних обмежень, що зумовило виникнення високоприбуткового тіньо-
вого ринку переправлення. Проаналізовано механізми адаптації організованих злочинних груп до воєнного кон-
тексту, їхнє технологічне удосконалення, диверсифікацію методів та використання корупційних можливостей
на кордоні. Розглянуто заходи України та Польщі у сфері прикордонного контролю, цифровізації процедур,
інфраструктурного укріплення та міжнародної координації, а також виявлено їхні обмеження в умовах зрос-
тання попиту на незаконні міграційні послуги та швидкої еволюції злочинних мереж. На основі виявлених тен-
денцій визначено ключові напрями підвищення ефективності протидії транскордонній злочинності, серед яких –
створення постійних механізмів спільного реагування, мінімізація корупційних ризиків, поглиблення інформацій-
ної інтеграції та впровадження сучасних технологій «розумного кордону». Зроблено висновок, що зміцнення
українсько-польського партнерства є критично важливим для забезпечення безпеки регіону та стабільності
міграційних процесів у Європі.
Ключові слова: транскордонна злочинність; нелегальна міграція; українсько-польський кордон; воєнний стан;
організовані злочинні групи; незаконне переправлення осіб; мобілізаційні обмеження; контрабандні маршрути;
прикордонний контроль; корупційні ризики; міждержавна співпраця; «розумний кордон».

Основні аспекти пріоритезації кримінального провадження: загальна характеристика

Н. В. Глинська , Д. І. Клепка — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено сутність та ключові аспекти пріоритезації кримінального провадження як іннова-
ційного напряму розвитку сучасного кримінального процесу. Автори розглядають пріоритезацію як складне
багаторівневе явище, що поєднує аксіологічні, технологічні та економічні виміри діяльності органів кримінальної
юстиції. Визначено, що аксіологічний аспект полягає у забезпеченні балансу між публічними й приватними інтер-
есами, дотриманні принципів верховенства права, справедливості та невідворотності покарання. Технологічний
аспект розкриває значення раціональної побудови кримінальної процесуальної форми, алгоритмізації процесу-
альних дій і рішень, а також цифрової трансформації кримінального судочинства, що здатна підвищити його
ефективність і прозорість. Економічний аспект висвітлює необхідність впровадження прозорих критеріїв
пріоритезації між кримінальними провадженнями з метою оптимізації розподілу ресурсів, зменшення корупцій-
них ризиків і підвищення ефективності досудового розслідування. Підкреслено, що в умовах воєнного стану
та обмеженого фінансування пріоритезація набуває особливого значення як інструмент підвищення результа-
тивності системи кримінальної юстиції. Зроблено висновок, що пріоритезація має розглядатися не лише
як управлінська технологія, а й як концептуальний принцип кримінального процесу, який забезпечує гармонізацію
правових, соціальних і ресурсних чинників. Крім того, запропоновано напрями подальшого наукового осмислення
феномена пріоритезації та шляхи його нормативного закріплення у кримінальному процесуальному законодавстві
України.
Ключові слова: пріоритезація кримінального провадження, кримінальний процес, баланс інтересів, цифро-
візація правосуддя, ефективність кримінальної юстиції, принцип пропорційності.

Невідкладне проникнення до житла чи іншого володіння особи за ч. 3 ст. 233 КПК України у контексті рішення ЄСПЛ «Корнієць та інші проти України»

І. В. Гловюк , В. А. Завтур — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена питанням ідентифікації потреб і можливостей врахування рішення ЄСПЛ «Корнієць
та інші проти України» у законодавстві та на практиці, а також визначення потенційних напрямків трансфор-
мації ст. 233 КПК України.
Автори звертаються до широкого кола питань, які пов՚язані із загальним підходом ЄСПЛ щодо відповід-
ності положенням статті 8 Конвенції невідкладного проникнення до житла чи іншого володіння особи, проце-
дури судового контролю та обґрунтування ухвал слідчого судді, постановлених у порядку ч. 3 ст. 233 КПК
України, впровадження у національне законодавство ефективного засобу юридичного захисту права недотор-
канності житла чи іншого володіння особи, порушеного внаслідок невідкладного обшуку. Крім того визначено
можливі напрямки вдосконалення положень КПК України в означеному контексті.
Сформульовано низку концептуальних ідей, на яких може ґрунтуватися перспективне законодавче регулю-
вання питань невідкладного обшуку та судово-контрольного провадження із затвердження його результатів,
до яких віднесено: 1) недопустимість звуження на рівні КПК України підстав проведення невідкладного обшуку
порівняно із конституційною регламентацією цього аспекту; 2) необхідною є нормативна регламентація участі
власника та/або володільця житла або іншого володіння, в якому було проведено обшук, у розгляді слідчим суддею
питання про затвердження його результатів (винятками можуть бути лише випадки, коли на даному етапі
така участь може зашкодити досудовому розслідуванню, однак проведення розгляду у закритому судовому засіданні має бути обґрунтованим); 3) необхідним задля дотримання стандартів ст. 13 Конвенції є нормативне
забезпечення можливості оскарження власником та/або володільцем житла або іншого володіння ухвали слід-
чого судді, постановленої у порядку ст. 233 КПК України в апеляційному порядку; 4) нормативного вдосконален-
ня вимагає аспект, пов՚язаний зі змістом ухвали слідчого судді, постановленої у порядку ч.3 ст. 233 КПК Укра-
їни, задля усунення потенційної формальності судового контролю обмеження права недоторканності житла
чи іншого володіння особи.
Ключові слова: кримінальне провадження, досудове розслідування, судовий контроль, слідчий суддя, слідчі
(розшукові) дії, обшук, Європейський суд з прав людини.

Методи і засоби цифрової криміналістики у боротьбі з незаконним заволодінням транспортними засобами

Д. О. Чекін — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено комплексне дослідження, присвячене виокремленню типових способів незаконного
заволодіння транспортними засобами шляхом використання цифрових технологій та застосуванню спеціалізо-
ваних методів і засобів цифрової криміналістики в контексті боротьби з високотехнологічним незаконним за-
володінням транспортними засобами. Актуальність теми дослідження та постановка проблеми обґрунтовані
тим, що стрімкий науково-технічний прогрес у поєднанні із всеохоплюючою цифровізацією автомобільного
сектору докорінно змінили ландшафт злочинної діяльності. Сучасні майнові злочини все частіше включають
несанкціоноване втручання в роботу електронних систем та бортового обладнання за допомогою складних
технічних комплексів, таких як кодграбери та ретранслятори сигналу. Ця технологічна трансформація зумовлює
необхідність зміни парадигми у сфері цифрової криміналістики, вимагаючи негайної адаптації для забезпечення
збереження, вилучення та доказової цінності цифрових слідів, отриманих із цих нових та вкрай нестабільних
джерел.
Основною метою цього дослідження є виявлення, систематизація та визначення типових способів незакон-
ного заволодіння транспортними засобами та методів цифрової криміналістики, застосовних до боротьби
із сучасними злочинами аналізованої категорії, а також формулювання дієвих практичних рекомендацій для
відповідних суб՚єктів. Методологічна основа дослідження дозволила провести аналіз існуючих вразливостей
у системі безпеки автомобілів. У ході дослідження встановлено, що критичним викликом для цієї сфери є при-
таманна недосконалість механізмів захисту від втручання у джерела для зберігання даних про транспортні
засоби, що створює значний ризик маніпулювання даними або їх втрати через дії зловмисників. Крім того, у до-
слідженні наголошується, що для гарантування цілісності та судової допустимості отриманих даних необхід-
ним є впровадження протоколів розширеного логування під час процесу вилучення даних.
Сформульовано набір цільових практичних рекомендацій для підвищення ефективності розслідувань. Для
наукової спільноти акцент зроблено на необхідності подальшого дослідження інноваційних рішень, що забез-
печують повну відтворюваність проведених криміналістичних досліджень. Правоохоронним органам рекомен-
довано надати пріоритет належному технічному забезпеченню спеціальними мобільними криміналістичними
пристроями та суворому дотриманню процедур логування для збереження ланцюга доказів. Для судових експер-
тів у статті підкреслюється необхідність прозорого представлення результатів із чітким визначенням ймо-
вірності висновків та ідентифікацією потенційних джерел помилок з метою відповідності суворим стандартам
системи правосуддя.
Ключові слова: цифрова криміналістика, незаконне заволодіння транспортними засобами, кодграбер, хмар-
ні дані, API-орієнтоване отримання, доказова цінність.

Розвиток Бюро економічної безпеки України в контексті реалізації дорожньої карти з питань верховенства права та комплексного стратегічного плану реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023–2027 роки

О. В. Шамара — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Наукова стаття містить результат аналізу законодавства України, проектів законів України у сфері ді-
яльності та розбудови органів правопорядку України та прокуратури. Наукова публікація є продовженням на-
укової дискусії щодо ефективних шляхів виконання Комплексного стратегічного плану реформування органів
правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023–2027 роки, схваленого Указом Президента
України від 11.05.2023 року № 273/2023, а також розгляд шляхів реалізації Дорожньої карти з питань верхо-
венства права «Деякі питання забезпечення переговорного процесу про вступ України до Європейського Союзу
за кластером 1 «Основи процесу вступу до ЄС», схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 14.05.2025 № 475‑р, в контексті організації діяльності Бюро економічної безпеки України та посилення його
спроможностей. Особливої уваги заслуговує законопроект «Про скринінг прямих іноземних інвестицій»
від 07.10.2025 № 14062–1, яким серед іншого передбачено доведення до логічного завершення реформи органів
правопорядку у сфері забезпечення економічної безпеки України, шляхом надання повноважень Бюро економічної
безпеки України у сфері здійснення контррозвідувального забезпечення інтересів України у сфері зовнішньоеко-
номічної діяльності, а також забезпечення економічної безпеки держави шляхом контррозвідувального захисту
економічної безпеки України та її економічного потенціалу, а також визначення інших напрямів посилення спро-
можностей Бюро економічної безпеки України. Проведений аналіз дав підстави констатувати, що виходячи зі статусу Бюро економічної безпеки України
на нього Законом покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування
економіки держави, проте не всі кримінальні правопорушення, що посягають на функціонування економіки дер-
жави, передбачені Кримінальним кодексом України віднесено до підслідності Бюро економічної безпеки України.
Констатовано про відсутність в Україні нової Стратегії економічної безпеки України та Стратегії забезпе-
чення державної безпеки, а дія чинних Стратегій сплив у 2025 році, що не спряє ефективній реалізації заходів,
передбачених положеннями Дорожньої карти з питань верховенства права та Комплексного стратегічного
плану реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023–2027 роки.
Ключові слова: Бюро економічної безпеки України, прокуратура, нагляд за контррозвідувальною діяльністю,
органи правопорядку, реформування органів правопорядку, контррозвідувальна діяльність, контррозвідувальний
захист економічної безпеки України, економічний потенціал, економічна безпека, державна безпека, підслідність,
кримінальні правопорушення, Стратегії економічної безпеки України, Стратегія державної безпеки, дорожня
карта з питань верховенства права.

Ухвала слідчого судді як правова підстава обмеження прав людини на стадії досудового розслідування: окремі питання визначення принципу пропорційності (співмірності)

В. М. Геник — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено ухвалу слідчого судді як ключову правову підставу обмеження прав людини на стадії
досудового розслідування в контексті забезпечення принципу пропорційності. Автор наголошує, що саме на цьо-
му етапі кримінального провадження здійснюється найбільш інтенсивне втручання держави у сферу приватних
прав особи, а відтак, особливої ваги набуває наявність чітких, передбачуваних і обґрунтованих рішень слідчих
суддів як підставі обмеження прав людини. На основі аналізу положень КПК України, рішень Конституційного
Суду України та практики ЄСПЛ обґрунтовано, що пропорційність виступає універсальним критерієм оцінки
допустимості та меж втручання у права людини. Особливу увагу приділено вимозі «якість закону», передбачу-
ваності процесуальних норм та дієвим механізмам судового контролю. Підкреслено, що ухвала слідчого судді має
відповідати вимогам законності, обґрунтованості, вмотивованості й зрозумілості, що забезпечує реальний
захист прав особи й унеможливлює свавілля. Наведені приклади із судової практики демонструють проблеми
невизначеності змісту ухвал, надмірно широких або невластивих обмежень, що призводять до порушення прин-
ципу пропорційності. На підставі аналізу позицій Верховного Суду підкреслено значення ефективного апеляцій-
ного перегляду для гарантування справедливого балансу між публічними інтересами та правами особи.
У підсумку зроблено висновок, що якість процесуальних рішень слідчого судді є визначальним елементом за-
безпечення пропорційного втручання в права людини та фундаментальною гарантією справедливості досудово-
го розслідування.
Ключові слова: ухвала слідчого судді; пропорційність; співмірність; обмеження прав людини; досудове роз-
слідування; судовий контроль; якість закону.

Значення етапу завершення досудового розслідування

О.Г. Клепка — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена комплексному аналізу значення етапу завершення досудового розслідування у криміналь-
ному провадженні та його ролі у забезпеченні прав і свобод учасників процесу, а також реалізації публічних ін-
тересів держави. Особливу увагу зосереджено на забезпеченні права сторони захисту та потерпілого на доступ до матеріалів провадження, що становить ключову гарантію реалізації права на захист та відповідає позиції
ЄСПЛ щодо необхідності забезпечення особі достатньої поінформованості для ефективного використання
процесуальних засобів захисту.
У статті підкреслено важливість своєчасного прийняття рішень на завершальній стадії, оскільки пору-
шення розумних строків веде до стану правової невизначеності та порушує принцип верховенства права. До-
сліджено публічно-правове значення цього етапу: формування якісного обвинувачення, оптимізація використан-
ня державних ресурсів, запобігання поверненню обвинувальних актів та підвищення ефективності кримінально-
го судочинства. Зроблено висновок, що завершення досудового розслідування має самостійний зміст
і стратегічне значення, оскільки забезпечує баланс між приватними та публічними інтересами й визначає ре-
зультативність функціонування кримінальної юстиції. Обґрунтовано необхідність удосконалення законодавчо-
го регулювання, зокрема щодо доступу до матеріалів у разі закриття провадження, що є ключовою умовою га-
рантування права на справедливий суд.
Ключові слова: досудове розслідування, завершення розслідування, доступ до матеріалів, право на захист,
публічні інтереси, розумний строк, обвинувальний акт.

До питання розробки системи заходів запобігання виправдовуванню, визнанню правомірною, запереченню збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікації її учасників (ст. 436-2 КК України)

В. В. Копча — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена розробці комплексної системи заходів запобігання кримінальному правопорушенню,
передбаченому статтею 436² КК України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії
РФ проти України, глорифікація її учасників). Автор акцентує увагу на тому, що актуальність дослідження
зумовлена масштабними інформаційними атаками в умовах триваючої збройної агресії та відсутністю систем-
ного підходу до протидії таким діянням. У статті обґрунтовано необхідність побудови трирівневої системи
запобіжних заходів. На загальносоціальному рівні пропонується: комплексна державна підтримка патріотич-
ного виховання з акцентом на молодому покоління; соціально-економічна підтримка постраждалих регіонів для
зниження соціальної напруги; розвиток медіаграмотності та формування інформаційного імунітету суспільства;
активізація міжнародної співпраці у протидії російській дезінформації. Серед заходів спеціально-кримінологіч-
ного запобігання у статті наводяться: створення системи автоматизованого моніторингу інформаційного
простору з використанням штучного інтелекту; розробка програм переорієнтації антисуспільних установок
через роз՚яснювальну роботу; стратегічні комунікаційні кампанії із демонстрацією реальних правових наслідків;
заходи активного втручання правоохоронних органів, включаючи оперативне документування та міжвідомчу
координацію. На рівні індивідуального запобігання автор визначає групи ризику та диференційовані підходи
до профілактичної роботи. Пропонується до осіб без кримінального минулого застосовувати профілактичні
бесіди, організовувати зустрічі з ветеранами, проводити навчання медіа грамотності та соціальну адаптацію.
Для раніше судимих – сконцентрувати увагу на посиленій роботі органів пробації, залученні до патріотичних
проектів та психологічному супроводі.
У підсумку вказується, що запропонована система здатна забезпечити синергетичний ефект протидії на всіх
етапах формування та поширення пропагандистських наративів, створюючи цілісний механізм захисту інфор-
маційного простору держави в умовах гібридної війни.
Ключові слова: глорифікація, збройна агресія, інформаційна безпека, заходи запобігання, кримінологічне за-
побігання, російська пропаганда, гібридна війна.

Щодо розуміння поняття «дії сексуального характеру» у контексті мети домагання дитини для сексуальних цілей

Д. О. Куковинець — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена науковому осмисленню підходів до трактування поняття «дії сексуального характеру»,
виокремлення узагальнених моделей його змісту та визначення такого способу його тлумачення, що є оптималь-
ним для окреслення мети домагання дитини для сексуальних цілей за ст. 1561 КК.
Крізь призму уявлення про типи сприйняття сексуального як соціально-поведінкового феномену виведено
бачення трьох моделей окреслення поняття «дії сексуального характеру»: біологічно-фізіологічної (суб՚єктивної),
культурно-інтерпретаційної (об՚єктивної) та змішаної. Обґрунтовано переваги застосування змішаної моделі
та доведено доцільність її використання для встановлення мети домагання дитини для сексуального характеру. Окрім цього, визначено три способи тлумачення поняття «дії сексуального характеру» (найбільш широкий,
широкий та звужений). Аргументовано, що з урахуванням положень міжнародно-правових актів та з огляду
на системно-логічне тлумачення норм права мету «вчинення будь-яких дій сексуального характеру» за ст. 1561
КК доцільно пов՚язувати передусім з уявленням правопорушника про такий бажаний результат своєї поведінки,
що полягає у вступі із дитиною у сексуальний контакт, пов՚язаний з вагінальним, анальним, оральним проник-
ненням у її тіло (як за допомогою геніталій, іншого органу, частини тіла, так і будь-яких сторонніх предметів).
При цьому підкреслено, що коли мова йде про основний склад кримінального правопорушення (ч. 1 статті),
то означена мета відсилає до положень ст. 155 КК, а коли про склад з обставинами, що обтяжують відпові-
дальність (ч. 3 статті), – до ст. 152 КК.
Ключові слова: дії сексуального характеру, дитина, домагання дитини для сексуальних цілей, мета право-
порушення, кримінальне правопорушення.

Письмове касаційне провадження в кримінальному судочинстві vs право на справедливий суд

Д. В. Мілов — ср, 31 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджується співвідношення письмового касаційного провадження в кримінальному судочинстві
України з правом особи на справедливий суд, гарантованим ст. 6 ЄКПЛ. Автором наводяться доктринальні під-
ходи щодо можливості та доцільності розширення інституту письмового провадження в суді касаційної ін-
станції. Здійснено компаративістське дослідження кримінального процесуального інституту письмового про-
вадження в суді касаційної інстанції різних країн.
Аналізуються міжнародно-правові нормативні акти та практика ЄСПЛ з точки зору ризиків письмового
касаційного провадження на ефективність реалізації права на справедливий суд. За результатами проведеного
аналізу зроблено висновок, що обмеження права на присутність під час судового розгляду та бути заслуханим
у перебігу письмового провадження в суді касаційної інстанції (за умови належної правової регламентації цього
інституту) є сумісним зі ст. 6 ЄКПЛ. Автором сформовано власне бачення нормативної моделі письмового
касаційного провадження На підставі вищевикладеного автор вважає можливим запропонувати таку норма-
тивну модель інституту письмового касаційного провадження, відповідно до якої у разі відкриття касаційного
провадження суд призначає касаційний розгляд в письмовому провадженні або в судовому засіданні. Касаційний
розгляд призначається в письмовому провадженні, якщо для розгляду касаційної скарги достатньо матеріалів,
які є у справі. Суд касаційної інстанції призначає касаційний розгляд у судовому засіданні, якщо необхідно отри-
мати від сторін та інших учасників судового провадження пояснення та документи, або, на думку суду, рішен-
ня за результатами касаційного розгляду матиме істотне значення для застосування норм права, касаційну
скаргу подано з підстав, що погіршують становище засудженого, виправданого або особи, справу щодо якої
закрито, та в інших випадках, виходячи з обставин кримінальної справи.
Ключові слова: касаційне провадження, кримінальне судочинство, письмове провадження, право на справед-
ливий суд, ЄСПЛ, Верховний Суд.