Питання боротьби зі злочинністю

Інформаційні кримінально-протиправні діяння, що посягають на мир, безпеку людства та міжнародний правопорядок

М.В. Шепітько — 2025-02-03

Інформаційні кримінально-протиправні діяння, що посягають на мир, безпеку людства та міжнародний
правопорядок, можуть здійснюватися з використанням інформаційних способів і застосуванням інформаційних
засобів, що дає можливість уводити в оману сторону конфлікту, яка потерпає від агресії, та підбурювати
до вчинення представниками ворожої сторони тяжких кримінально-протиправних дій проти цивільного насе-
лення. Інформація під впливом застосування інформаційного способу перекручується, приховується, незаконно
змінюється, використовується для передавання погроз і закликів. Передавання такої інформації пришвидшуєть-
ся ЗМІ, через інтернет, закритими та відкритими групами в месенджерах, соціальними мережами та іншими
каналами звʼязку. Жертвами від інформаційної (гібридної) війни та застосованого незаконного інформаційного
впливу (насильства) є все більше коло осіб, що стає передумовою для вчинення ще більш тяжких злочинів – агре-
сії, геноциду, воєнних злочинів і злочинів проти людяності.
Інформаційними кримінально-протиправними діяннями, що посягають на мир, безпеку людства та міжна-
родний правопорядок, визнаються: 1) пропаганда війни (ст. 436 КК України); 2) виготовлення, поширення кому-
ністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів (ст. 436-1 КК України); 3) виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної
агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників (ст. 436-2 КК України); 4) публічні заклики
до геноциду (ч. 2 ст. 442 КК України); 5) незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Пів-
місяця, Червоного Кристала (ст. 445 КК України). Також вони є складовою протиправних діянь, зазначених
у нормах ст. 437 КК України (злочин агресії) та ст. 438 КК України (воєнні злочини).
Ключові слова: кримінальне законодавство, норма закону про кримінальну відповідальність, інформаційні
кримінально-протиправні діяння, пропаганда, глорифікація учасників агресії, розвʼязування агресивної війни,
публічні заклики до геноциду, порушення законів та звичаїв війни.

Концептуальні засади убезпечення дорожнього руху в Україні: на шляху до Vision Zero

В.С. Батиргареєва — 2025-02-03

У статті окреслена актуальність соціальної проблеми дорожньо-транспортної смертності й травматиз-
му як у сучасному світі загалом, так й, особливо, в Україні, зокрема. Конкретизовано науково-теоретичний
та прикладний доробок фахівців відділу кримінологічних досліджень НДІ ВПЗ імені академіка В. В. Сташиса
НАПрН України у дослідженні фундаментальної теми «Стратегія запобігання правопорушенням у сфері до-
рожнього руху та експлуатації транспорту в Україні» із зазначенням назв проєктів розроблених Законів Украї-
ни та Концепції, памʼяток для населення щодо зменшення його віктимізації, укладених меморандумів про співп-
рацю, організованих тематичних науково-практичних заходів, виступів на брифінгах та ін. На підставі резуль-
татів здійсненого теоретичного й емпіричного дослідження проблеми підвищення рівня безпеки дорожнього
руху запропоновано низку положень (засад) концептуального характеру, які рекомендовано використати при
формуванні та реалізації відповідної державної політики України, а також під час розробкиі відповідних норма-
тивно-правових актів у виді законів, постанов і розпоряджень, концепцій, стратегій, програм, планів. До осно-
вних концептуальних засад віднесено: переосмислення змісту транспортної філософії та визначення її значення для забезпечення БДР в Україні; модернізація існуючої в Україні моделі підвищення рівня безпеки дорожнього
руху; формування нової проєвропейської стратегії убезпечення дорожнього руху; перегляд ролі потерпілого у на-
станні дорожньо-транспортних пригод та можливих фатальних наслідків; розширення запровадження діджи-
тал-інструментів для посилення безпеки і комфорту транспортної системи; усунення недоліків статистично-
го обліку дорожньо-транспортних пригод та їх тяжкості; урахування фактору війни в Україні на детерміну-
вання правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Ключові слова: безпека дорожнього руху, концепція, стратегія, злочинність, правопорушення, Visiom Zero.

«Дотримання прав людини при виконанні покарань і поводженні із засудженими в Україні» – комплементарність процесу і результатів дослідження фундаментальної теми

В. Пивоваров — 2025-02-03

У статті автори презентували процес і результати дослідження фундаментальної теми «Дотримання прав
людини при виконанні покарань і поводженні із засудженими в Україні» через методологію комплементарності.
Цей підхід зумовлено хронологією і змістом результатів наукової діяльності фахівців відділу дослідження про-
блем кримінально-виконавчого права. У статті наголошено на тому, що комплементарність дозволила вибуду-
вати відкриті зв’язки науковців із фахівцями з різних галузей знань, з практиками ДКВС України, моніторами
національного превентивного механізму. У статті відмічено, що у 2022 р. акцент робився на законопроєктній
роботі. Об’єктивна потреба розширення наукового і науково-практичного дискурсу дотримання прав людини
в установах виконання покарань, в інших місцях несвободи у 2023 р. в умовах провадженого воєнного стану
спрямувала наукову роботу на партнерство з фахівцями-практиками для проведення емпіричного етапу дослі-
дження, забезпечення якості отриманих наукових результатів. У 2024 р. передбачалися систематизація науко-
вих результатів, науковий супровід законотворчих ініціатив, наукове забезпечення освітнього процесу і підви-
щення кваліфікації моніторів національного превентивного механізму, що має значення для вирішення концепту-
альних завдань реформування вищої юридичної освіти, доктринальних вимог євроінтеграційних процесів
у науковій сфері, прогресуванням пробації.
Ключові слова: соціально-виховна робота, психологічна підтримка, ресоціалізація, реабілітація, права лю-
дини, установи виконання покарань, засуджена особа, монітор національного превентивного механізму.

Ризик-орієнтований підхід як методологічна основа цифровізації кримінального провадження в Україні: до презентації результатів дослідження (Частина 1. Типологізація ризиків )

Н.В. Глинська — 2025-02-03

Стаття присвячена презентації основних результатів, отриманих за підсумком проведеної наукової розвід-
ки питання використання ризик-орієнтованого підходу як методологічної основи цифровізації кримінального
провадження в Україні щодо висвітлення питання типологізації ризиків цифровізації кримінального проваджен-
ня як необхідної умови керування ними.
Беручи до уваги інтрузивний характер кримінального провадження, запровадження цифрових технологій у таку
царину має бути контрольованим та виваженим з огляду на пов’язані із діджиталізацією потенційні чи ймовірні
негативні наслідки, приховані небезпеки для охоронюваних законом цінностей. Відтак, доктринальний розгляд
питань щодо ризиків реалізації норм кримінального процесуального права в перебігу цифровізації кримінального
провадження надасть теоретично обґрунтовані пропозиції щодо оптимізації процесу цифровізації кримінального
провадження, а, отже, забезпечить розвиток кримінальної юстиції в Україні відповідно до вимог сучасності.
Це зумовлює доцільність екстраполювання на процес цифровізації кримінального провадження популярної
у світі концепції ризик-орієнтованого підходу як засобу зниження ризику виникнення кризових явищ, а так само
доцільність розробки державних програм у галузі цифровізації кримінального провадження із запобігання не-
бажаним подіям і їх ліквідації. Впровадження ризик-орієнтованого підходу цифровізації кримінального прова-
дження допоможе оцінити ризики, розробити й впровадити ефективні заходи з їх уникнення та мінімізації, а,
отже, й визначити та реалізувати пріоритетні напрями цифровізації кримінального провадження.
Ключові слова: кримінальна юстиція, електроне кримінальне провадження, цифровізація, штучний інтелект,
ризик, ризик-орієнтований підхід.

Інноваційні методи та цифрові технології в криміналістиці та судовій експертизі

В.Ю. Шепітько — 2025-02-03

Наукову статтю присвячено висвітленню науково-практичних результатів роботи співробітників лабора-
торії «Використання сучасних досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю» за фундаментальною темою
«Інноваційні методи та цифрові технології в криміналістиці та судовій експертизі». На підставі аналізу літе-
ратурних джерел та нормативно-правових актів України й інших країн сформовано сучасну модель (систему)
криміналістики, яка включає такі нові її напрями: цифрова, ядерна, аерокосмічна, воєнна криміналістика. Науков-
ці дійшли висновку, що інтеграція та міждисциплінарний характер криміналістичних знань створює передумо-
ви та можливості появи таких інноваційних напрямів, таких як судова антропологія, судова токсикологія, су-
дова генетика (криміналістичний ДНК-аналіз), судова археологія, судова хімія, судова біологія, судова наркологія,
судова психіатрія, судова фармація. При цьому доведено, що розвиток цифрової криміналістики відбувається
у трьох основних напрямах: формування окремої наукової галузі в криміналістиці; застосування спеціальних знань
під час роботи з цифровими доказами; проведення судових експертиз.
За результатами аналізу наукових поглядів вчених-криміналістів авторами здійснено диференціацію між
поняттями «цифровий доказ» і «електронний доказ», а саме: цифровими доказами є фактичні дані, які пред-
ставлені у вигляді бінарного (двійкового) коду та містять інформацію, що має значення для об’єктивного ви-
рішення справи, а електронними доказами – пристрої та машини, які створюють і здійснюють обробку та збе-
реження цифрової інформації. Визначено такі напрями використання штучного інтелекту у правозастосовній діяльності: аналіз супутни-
кових знімків, аналіз відео- та фотоматеріалів; обробка аудіоматеріалів; аналіз соціальних мереж; аналіз даних
із медичних закладів; розпізнавання обличь; аналіз текстової інформації. Констатовано, що з метою дотриман-
ня балансу між розвитком штучного інтелекту і забезпеченням прав людини потрібно розробити методологію
оцінювання впливу штучного інтелекту на права людини, кодекси поведінки для розробників та користувачів
систем штучного інтелекту, нормативно-правову базу щодо регулювання штучного інтелекту за міжнародни-
ми стандартами (захист персональних даних, прозорість алгоритмів, підзвітність і відповідальність, захист
інтелектуальної власності).
Ключові слова: інноваційні методи, цифрові технології, інформаційні технології, штучний інтелект, систе-
ма криміналістики, розслідування злочинів, судова експертиза

Національна безпека у сфері громадського здоров’я: правові засоби захисту від загроз

Н.О. Гуторова — 2025-02-03

Стаття присвячена аналізу національної безпеки в контексті громадського здоров’я України з акцентом
уваги на правові засоби захисту від актуальних загроз, зокрема, в умовах збройної агресії. Автори визначають
низку загроз громадському здоров’ю, що впливають на національну безпеку, як-от: нестача фінансових ресурсів,
корупція, поширення інфекційних захворювань, низький рівень екологічної безпеки, ризики монополізації фарма-
цевтичного ринку та недостатня ефективність боротьби з фальсифікованими ліками. Окремо розглядаються
небезпеки, пов’язані з військовими діями, зокрема, зростання захворюваності на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, холеру,
інші інфекційні захворювання, а також психічні порушення, такі як посттравматичний стресовий розлад.
Під час дослідження використані такі методи, як: спостереження (для збору первинної інформації про стан
правового забезпечення громадського здоров’я); діалектичний (спрямований на критичне співставлення концеп-
туальних підходів до формування нормативних основ системи громадського здоров’я у їх генезі, визначення
ключових загроз тощо), статистичний (для опрацювання масивів інформації у досліджуваній сфері з метою
виявлення тенденцій та прогнозування змін у системі громадського здоров’я та відповідного її правового забез-
печення), системно-структурний ( дозволив дослідити концепцію громадського здоров’я в контексті її включен-
ня як частини загальної національної безпеки держави, а також враховуючи взаємодію з іншими системами
та механізмами), порівняльно-правовий (задля використання провідного досвіду іноземних держав), конкретно-
соціологічні методи та інші.
У статті висвітлено необхідність оновлення нормативно-правової бази, яка повинна враховувати сучасні
виклики у сфері епідемічної безпеки та створення умов для ефективної роботи медичної системи навіть у пері-
оди криз. Зважаючи на ці ризики, стаття наголошує на необхідності оновлення правових стандартів у сфері
епідемічної безпеки, що дозволить ефективніше захищати здоров’я населення. Пропонується вдосконалення
системи охорони здоров’я через інтеграцію принципу «охорона здоров’я в усіх державних політиках», розробку
стратегії відновлення медичної інфраструктури та створення умов для швидкого реагування на надзвичайні
ситуації. Автори рекомендують реформування воєнно-медичної доктрини, що забезпечить належний рівень до-
помоги цивільним та військовим у кризових умовах. Таким чином, дослідження пропонує комплексний підхід
до посилення національної безпеки у сфері громадського здоров’я України, наголошуючи на важливості законо-
давчого вдосконалення та створення інтегрованої системи захисту здоров’я населення, що відповідатиме су-
часним викликам, у тому числі з урахуванням активних бойових дій.
Ключові слова: національна безпека, громадське здоров’я, епідемічна безпека, охорона здоров’я, національна
безпека у сфері громадського здоров’я.

Доктринальні питання об’єкта та суб’єктивної сторони публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (ч. 2 ст. 109 КК України)

О.О. Пащенко — 2025-02-03

У статті розглянуто проблеми безпосереднього об’єкта та суб’єктивної сторони публічних закликів до на-
сильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (кримінального право-
порушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 109 КК).
Зазначено, що для визначення основного безпосереднього об’єкта аналізованого кримінального правопору-
шення слід звернутися до назви відповідної статті КК та її диспозиції. Там вказуються такі соціальні цінності,
як конституційний лад та державна влада. З огляду на це цілком логічним вбачається висновок, що відповідним
об’єктом є суспільні відносини з приводу охорони саме цих соціальних цінностей, які, у свою чергу, виступають
як предмет названих суспільних відносин. Для захисту цього предмета (який за своїми властивостями є немате-
ріальним) і формуються відповідні суспільні відносини, структурними елементами яких є також їх суб’єкти
(учасники) та соціальний зв’язок між ними. Додатковим об’єктом злочину, передбаченого ст. 109 КК, є суспіль-
ні відносини, що забезпечують інформаційну безпеку, а точніше – основи національної безпеки України в інфор-
маційній сфері. Такий висновок випливає із сутності діянь, що утворюють його об’єктивну сторону, оскільки
і заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, і роз-
повсюдження матеріалів із відповідними закликами спричиняють негативні зміни в інформаційному просторі.
Зроблено висновок, що вчиняти публічні заклики та поширювати матеріали із такими закликами неможли-
во без прагнення на досягнення того, що утворює зміст таких закликів, а тому мета є іманентною досліджу-
ваним діянням. Наявність прямого умислу в цих випадках обов’язково свідчить і про наявність спеціальної мети –
насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Бажаючи вчиняти передбачені ч. 2 ст.109 КК суспільно небезпечні діяння, суб’єкт злочину обов’язково уявляє собі результат такої
поведінки – в адресатів закликів має сформуватися прагнення поводити себе у чітко визначений спосіб – зміни-
ти чи повалити насильницьким шляхом конституційний лад або захопити державну владу.
Ключові слова: кримінальне право, Особлива частина Кримінального кодексу України, основи національної
безпеки України, публічні заклики, інформаційна безпека.

Глорифікація збройної агресії та її учасників: підсумки соціально-правового та кримінологічного аналізу

В.С. Батиргареєва — 2025-02-03

У науковій статті підведено підсумки соціально-правового та кримінологічного дослідження явища глори-
фікації збройної агресії та її учасників, що здійснювалося в межах грантового проєкту за підтримки Національ-
ного фонду досліджень України за темою «Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії глорифікації
збройної агресії рф в Україні».
У роботі викладено первинні гіпотези про природу, структуру, походження та логіку розвитку явища гло-
рифікації, які були підтверджені в ході проведеного дослідження. Серед таких гіпотез виокремлені наступні:
а) явище глорифікації не володіє екзистенційною ознакою «абсолютного, або безумовного, добра» чи «абсолют-
ного, або безумовного, зла», проте у ситуації збройної агресії рф проти України глорифікація в екзистенційному
ракурсі є «безумовним злом» для українського суспільства; б) сутність явища глорифікації базується на ідеоло-
гії державного патерналізму та своєрідного розуміння феномену патріотизму; в) явище глорифікації вирізня-
ється мінливим й нестійким характером, що зумовлює його динаміку; г) схильність до глорифікації збройної
агресії та її учасників відмічається насамперед у жителів суміжних із рф регіонів України; д) соціальну базу
глорифікаторів здебільшого складають українські громадяни похилого віку; та ін.
Окрему увагу в статті приділено з’ясуванню взаємозв’язку між змістом глорифікаційних наративів, зовніш-
німи формами, масштабами та інтенсивність глорифікації та воєнно-політичною ситуацією в Україні. При
цьому наголошено на важкості прогнозування подальшого ходу подій та ситуації з тематикою глорифікації
через багатовекторність чинників, які їх визначають – як внутрішньодержавних, так і зовнішньополітичних.
У підсумку підкреслено, що основна ідея розробки системи запобіжних заходів щодо явища глорифікації по-
лягає у зниженні рівня тиску глорифікації до контрольованого суспільством, що включає вміння виявляти ці фак-
ти, ідентифікувати осіб, що є рупорами глорифікації, всебічно прораховувати чисельні наслідки від цієї проти-
правної діяльності.
Ключові слова: глорифікація, збройна агресія, пропаганда, дезінформація, наративи, кримінальне правопо-
рушення, заходи запобігання.

Науково-технічний прогрес і правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту: окремі ракурси проблеми

В.С. Батиргареєва — 2025-02-03

Статтю присвячено аналізу впливу науково-технічного прогресу в цілому та в транспортній сфері, зокрема,
на стан так званої транспортнозалежної злочинності. При цьому стверджується, що йдеться не лише про
правопорушення, які вчиняються учасниками дорожнього руху та експлуатації транспорту, а й про ті,
що пов’язані з автономним доступом до транспортних засобів та управлінням ними. Проте всі ці правопору-
шення опосередковуються збитковою правосвідомістю людини, яка може бути як безпосереднім учасником
дорожнього руху та експлуатації транспорту, так й особою, котра використовує автономний доступ до тран-
спорту та його можливості для вчинення будь-яких правопорушень, зокрема, насильницьких і терористичної
спрямованості, не будучи таким учасником. У статті на конкретних прикладах демонструється зв’язок між
досягненнями науково-технічного прогресу в автотранспортній сфері та збільшенням можливостей, що дає цей
прогрес злочинцям, діяння яких пов’язані із транспортною системою. Такий зв’язок впливає на динаміку ризиків
для безпеки громадян та їх майна, а так само висвітлює досягнення науково-технічного прогресу у дещо неспо-
діваному ракурсі. Робиться висновок, що дві останні науково-технічні революції вплинули на розвиток авто-
транспортної сфери, визначивши і її сьогоднішній стан, і проблеми, що пов’язані із дотриманням стану закон-
ності під час експлуатації транспортних засобів.
Авторські твердження щодо проявів науково-технічного прогресу в автотранспортній сфері підкріплюють-
ся громадською думкою, що дозволяє дійти висновку про основні його «маркери». До таких належать: комфорт-
ні умови переміщення, швидкість переміщення та безпека експлуатації транспортних засобів.
Ключові слова: науково-технічний прогрес, науково-технічна революція, автотранспортні засоби, право-
порушення.

Практика протидії кримінальним правопорушенням у сфері використання інформаційних технологій

М.В. Карчевський — 2025-02-03

У статті на основі аналізу відкритих даних оцінюється поточний стан протидії кримінальним правопору-
шенням, відповідальність за які передбачена статтями 361–3631 КК України. Залежно від рівня поширеності
такі суспільно небезпечні діяння класифіковано на три види: високої, середньої та низької поширеності.
Установлено, що до осіб, які вчинили «комп’ютерні» кримінальні правопорушення, застосовуються порівня-
но менш суворі засоби кримінально-правового регулювання. При цьому за специфікою використання таких засо-
бів кримінально карані діяння в сфері використання інформаційних технологій поділено на дві групи. До першої
включено правопорушення, що характеризуються застосуванням штрафів та частим укладанням угод про
визнання винуватості, до другої – такі, за які частіше використовується звільнення від покарання, і ті, щодо
яких із меншою частотою укладаються угоди.
Зроблено висновок, що практика протидії такому виду злочинності проходить етап формування, не є сталою
та розвивається під постійним впливом оновлення інформаційних технологій. Закцентовано увагу, що однією
із найбільш важливих проблем у цьому аспекті є примітивізація. У зв’язку з цим запропоновано перспективні
напрями вдосконалення законодавства: встановлення чітких критеріїв суспільної небезпечності; заміна складних
переліків технічних засобів більш узагальненим поняттям «комп’ютерна система»; перегляд та оптимізація
норм щодо інформації з обмеженим доступом.
Ключові слова: інформатизація, кіберзлочинність, «комп’ютерні» кримінальні правопорушення, примітиві-
зація.

Використання штучного інтелекту під час розроблення проблем дотримання прав людини при виконанні покарань і поводженні із засудженими в Україні

В. Ворожбіт-Горбатюк — 2025-02-03

У статті автор актуалізує проблеми процесів трансформації комунікацій і проникнення цифрових технологій, у тому числі систем штучного інтелекту, в усі сфери дослідницької, організаційно-методичної, просвітньої, педагогічної та інших видів діяльності, широкого наукового дискурсу безпечного використання систем штучно-
го інтелекту для забезпечення прав людини при виконанні покарань і поводженні із засудженими. Акцентовано
увагу на реалізації завдань Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні у межах фундаментального до-
слідження на тему «Дотримання прав людини при виконанні покарань і поводженні із засудженими в Україні».
Автором визначені такі аспекти, як: профілактика і попередження порушень чинного законодавства у до-
слідницькій, освітній, правопросвітницькій, консультативній роботі щодо дотримання академічної доброчес-
ності; цілеспрямовані організаційно-правові та інституційні заходи для імплементації ратифікованих міжна-
родних нормативно-правових актів, документів концептуального змісту, етичних кодексів; визначення відповід-
них прав і обов’язків працівників та гарантій їх дотримання чинним національним законодавством щодо
кібербезпеки; доцільна практика соціально-виховної роботи, реалізації програм диференційованого виховного
впливу, корекційних і реабілітаційних програм, загальної і професійної освіти з метою соціальної адаптації;
розумне й обґрунтоване використання систем емпатичного штучного інтелекту в роботі центрів пробації,
психологічних служб у структурах Державної кримінально-виконавчої служби України, соціального патронажу
осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк.
Перспективним аспектом виділено використання інструментарію систем штучного інтелекту для патро-
нажу і абілітації осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний
строк, у випадках інвалідності таких осіб чи наявності обмежень повсякденного функціонування.
Ключові слова: соціально-виховна робота, психологічна підтримка, ресоціалізація, реабілітація, права лю-
дини, установи виконання покарань, засуджена особа, монітор національного превентивного механізму.

Порівняльне дослідження санкційних заходів проти контрабанди/сірого імпорту в Україні та країнах ЄС

В. Л. Гончарук — 2025-02-03

У статті здійснено порівняльний аналіз санкційних заходів, спрямованих на протидію контрабанді та «сі-
рому» імпорту в Україні та країнах ЄС, з урахуванням ефективності, недоліків та перспектив їх удосконалення.
Існування різних підходів до реалізації санкційної політики, різного рівня правового регулювання, а також осо-
бливостей економічного розвитку в кожній країні зумовлює актуальність теми. Метою дослідження є оціню-
вання дієвості санкційних заходів, визначення їх слабких сторін та розроблення рекомендацій щодо вдосконален-
ня санкційної політики України на основі європейського досвіду.
У роботі проаналізовано ключові аспекти санкційної політики, що застосовуються в ЄС та Україні, зокре-
ма щодо нерезидентів і резидентів. У ЄС санкції часто використовуються як інструмент торгових обмежень
або ембарго, тоді як в Україні спостерігається практика дублювання санкційних списків, створених на основі
рішень Держдепартаменту США, а також новаторський підхід до застосування санкцій проти власних рези-
дентів, який потребує подальшого вдосконалення.
У статті також розглянуто різні підходи до боротьби з контрабандою, зокрема криміналізацію відповідних
правопорушень, роль митних органів та ефективність санкцій у скороченні обсягів «сірого» імпорту. Встанов-
лено, що в Україні є необхідним покращення стратегій боротьби з контрабандою через запровадження авто-
матизованих систем контролю, розширення міжнародної співпраці та посилення кримінальної відповідальності
за митні порушення. Зроблено висновок, що для підвищення ефективності санкційної політики в Україні необхідно комплексно
вдосконалювати правове регулювання, впроваджувати найкращі європейські практики, сприяти технологічній
модернізації митних органів і забезпечувати їх прозорість. Покращення санкційної політики також вимагає
посилення інституційного потенціалу держави та залучення сучасних цифрових інструментів для зменшення
корупції у митній системі.
Ключові слова: санкції, правоохоронні органи, криміналізація контрабанди, митна політика, корупція, євро-
пейський економічний простір, фіскальна політика, економічна безпека, фінансова стабільність, «сірий» імпорт,
ухилення від сплати податків.

Роль суб’єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, у загально- державній системі боротьби з тероризмом в Україні

О.О. Козенко — 2025-02-03

У статті проаналізовано законодавство, що регламентує проведення антитерористичних (контрдиверсій-
них) заходів та антитерористичної операції. На теперішній час Україною на законодавчому рівні врегульовано
питання системи забезпечення антитерористичної безпеки, яка дозволяє організувати заходи із припинення
терористичної діяльності.
Особливу увагу приділено ефективності та гострій потребі у проведенні антитерористичних операцій
на території України, адже з 2018 року не було проведено жодної такої операції. З огляду на те, що тероризм
продовжує еволюціонувати, глобалізуватися, трансформуватися та набувати транснаціональних рис, проблема
вивчення такого феномену, основних викликів, загроз та пошуку шляхів його усунення є досить актуальною.
Продемонстровано почергові заходи суб’єктів боротьби з тероризмом із запобігання тероризму. Визначені
заходи відповідають міжнародним стандартам та закріплені на рівні національного законодавства, що дає усі
підстави для проведення антитерористичних операцій в окупованих регіонах України, а також в регіонах, в яких
ведуться бойові дії із державою-агресором.
Окремо, досліджено міжнародний досвід у проведенні антитерористичних операцій.
Із проведеного аналізу є очевидним, що впровадження унормованих заходів із запобігання терористичній ді-
яльності – важливе питання. Сучасна антитерористична політика дозволяє впровадити механізм, що поєднає
політичні, правові, організаційні, інформаційні, соціальні, контррозвідувальні, оперативно-розшукові, режимні,
інші заходи та окрему систему, до якої залучені органи державної влади відповідно до чинного законодавства .
Ключові слова: тероризм, терористичний акт, суб’єкти боротьби з тероризмом, антитерористична опе-
рація, антитерористичні (контрдиверсійні) заходи.

Особливості розслідування ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)

В.В. Шляхта — 2025-02-03

Особливостями розслідування ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) є те, що Бюро
економічної безпеки України має встановити саму подію та факт несплати податків, зборів (обов’язкових пла-
тежів), а так само виявити при цьому обов’язкові ознаки, притаманні складу кримінального правопорушення
(ст. 212 КК України). Суб’єктом цього кримінального правопорушення є службова особа підприємства, устано-
ви, організації незалежно від форми власності або особа, що займається підприємницькою діяльністю без ство-
рення юридичної особи чи будь-яка інша особа, яка зобов’язана їх сплачувати. Ускладнює розслідування необхід-
ність встановлення бездіяльності (ухилення) спеціального суб’єкта та потреба використання правил та про-
цедур закріплених в Податковому кодексі України. На практиці виникає потреба у належному використанні
спеціальних знань, пов’язаних із вирахуванням заборгованості та розміру фінансові санкції / пені.
Використання розроблених криміналістичних методик та міжнародних / іноземних стандартів є ще однією
важливою потребою практики, що підтверджується статистичними даними. Результатом застосування
криміналістичних методик та міжнародних / іноземних стандартів може стати покращення взаємодії між
органами розслідування та оперативними органами в Україні та позі її межами (включаючи міжнародне спів-
робітництво). Специфічний характер ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) полягає
у вчиненні цього кримінального правопорушення поряд з іншими господарськими (економічними) та корупційними
кримінальними правопорушеннями. Це означає необхідність здійснення розслідування слідчими групами у тісній
співпраці з іноземними / міжнародними колегами. Тому ефективне розслідування ухилення від сплати податків,
зборів (обов’язкових платежів), що здійснюється слідчими групами, вимагає чіткого розподілу функцій слідчих, злагодженості в проведенні слідчих дій в Україні та поза її межами, необхідності зберігання інформації в та-
ємниці.
Ключові слова: ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), податкові злочини, розсліду-
вання злочинів, методика розслідування злочинів, криміналістичні знання.

Рецензія на монографію «Інноваційні методи та цифрові технології в криміналістиці та судовій експертизі»

Н.В. Глинська — 2025-02-03

Рецензія на монографію «Інноваційні методи та цифрові технології в криміналістиці та судовій експертизі»

Гуманізація процесу виконання кримінальних покарань повинна включати в себе освіту та навчання засуджених

М. Романов — 2025-02-03

Гуманізація процесу виконання кримінальних покарань повинна включати в себе освіту
та навчання засуджених

Рецензія на монографію «Кримінально-правова охорона інформаційної безпеки в Україні»

П. Л. Фріс — 2025-02-03

Рецензія на монографію «Кримінально-правова охорона інформаційної безпеки в Україні»

Рецензія на колективну монографію «Інноваційні методи та цифрові технології в криміналістиці та судовій експертизі»

Ю. М. Чорноус — 2025-02-03

Рецензія на колективну монографію «Інноваційні методи та цифрові технології в криміналістиці та судовій експертизі»

Організована група як обставина, що обтяжує кримінальну відповідальність за вчинення сутенерства або втягнення особи в заняття проституцією

К. В. Вареник — 2025-02-03

Статтю присвячено розгляду організованої групи як обставини, що обтяжує кримінальну відповідальність
за вчинення сутенерства або втягнення особи в заняття проституцією (ч. 3 ст. 303 КК України).
Звертається увага на те, що поза межами виділених у науці критеріїв диференціації кримінальної відпові-
дальності опинилася така кваліфікуюча ознака, передбачена ст. 303 КК, як вчинення цього діяння щодо кількох
осіб.
Зауважується, що ознаку вчинення відповідного діяння особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи ін-
шій залежності, можна трактувати не лише як ознаку потерпілого, а й як ознаку спеціального суб’єкта, оскіль-
ки суб’єктом у відповідному випадку може бути лише особа, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій
залежності.
На підставі аналізу законодавчого визначення організованої групи виділено такі ознаки цієї форми співучас-
ті: 1) наявність трьох або більше осіб – суб’єктів кримінального правопорушення; 2) попередня зорганізова-
ність; 3) стійкість; 4) наявність єдиного плану, що об’єднує поведінку учасників групи; 5) наявність розподілу
функцій між учасниками такої групи, спрямованих на досягнення наміченого плану; 6) обізнаність щодо цього
плану серед усіх учасників групи.
Дослідження судової практики застосування ст. 303 КК дозволило встановити, що непоодинокими є ви-
падки, коли дії відповідних осіб кваліфікувалися органами досудового розслідування як такі, що вчинені організо-
ваною групою, проте наявність цієї кваліфікуючої ознаки в ході судового розгляду підтвердити не вдавалося.
Піддано критичному аналізу судове рішення, в якому діяльність злочинної групи при вчиненні подібних (хоча
й різних) кримінальних правопорушень проти громадської моральності оцінена неоднаково: створення та утри-
мання місця розпусти (ст. 302 КК) кваліфіковано як таке, що було вчинено організованою групою, тоді як забез-
печення надання сексуальних послуг (сутенерство – ст. 303 КК) у цьому місці розпусти – без вказівки на цю
кваліфікуючу ознаку.
Ключові слова: кримінальне право, кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральнос-
ті, кримінальні правопорушення проти моральності, втягнення особи в заняття проституцією, організована
група.

Принципи запобігання злочинності з використанням технологій штучного інтелекту

В.В. Журавель — 2025-02-03

Статтю присвячено виділенню і розкриттю принципів, на яких має будуватися діяльність із запобігання
правопорушенням із використанням технологій штучного інтелекту. При цьому дається визначення зазначеним
принципам, під якими розуміються засадничі положення, що опрацьовані, зокрема, теорією кримінологічної на-
уки та ставляться до організації і реалізації системи відповідних заходів із застосуванням можливостей штуч-
ного інтелекту. Метою таких заходів є зниження ризику вчинення кримінально караних правопорушень, а так
само створення безпекового середовища з огляду на необхідність суворого дотримання законних інтересів і прав
людини, суспільства та держави.
Автором аналізується низка європейських документів, в яких наводяться принципи використання штучного
інтелекту в людській діяльності, включаючи й сферу відправлення правосуддя. Робиться висновок, що принципи,
які містяться в Європейській етичній хартії про використання штучного інтелекту в судових системах та Ре-
гламенті Європейського Союзу про штучний інтелект виявляються відправними положеннями й для генерації
засадничих позицій щодо організації та здійснення діяльності із запобігання злочинності в цілому та окремим
її проявам, зокрема.
До переліку основних принципів, що висуваються до вживання запобіжних заходів із використанням техно-
логій штучного інтелекту, сьогодні доцільно віднести такі засадничі положення, як: законність, прозорість
і пояснюваність, недопущення дискримінації, безпека, захист приватності, адаптивність та оновлюваність,
етичность. Водночас у статті підкреслюється, що цей перелік не є вичерпним, адже практика постійно вно-
ситиме свої корективи стосовно вимог, яких слід дотримуватися, вживаючи заходи із запобігання злочинності.
Ключові слова: запобігання злочинності, штучний інтелект, принципи запобігання злочинності з викорис-
танням технологій штучного інтелекту, законнність, приватність.

Щодо соціально-правових і кримінологічних особливостей дезертирства, що вчиняється в умовах воєнного стану

Д. М. Кравець — 2025-02-03

Статтю присвячено встановленню й всебічному аналізу впливу умов воєнного стану, запровадженого в Укра-
їні, на явище дезертирства. Такий вплив розглядається через встановлення й розкриття змісту низки соціально-
правових та кримінологічних особливостей, якими характеризується дезертирство після початку повномасш-
табного вторгнення рф в Україну.
У цілому підтверджується гіпотеза про те, що явище дезертирства як протиправне суспільно небезпечне
діяння в умовах воєнного стану отримало нового гострого соціального значення. І свідченням цього якраз й є
низка встановлених соціально-правових та кримінологічних особливостей дезертирства. При цьому до головних
соціально-правових особливостей дезертирства в умовах запровадження у країні режиму воєнного стану авто-
ром віднесено: а) зважене ставлення законодавця до цього протиправного діяння, що відбиває неоднозначну
позицію соціуму до оцінки останнім дезертирства; б) набуття дезертирством у контексті воєнного стану
нового соціального значення як такого; в) неоднозначне ставлення української громади до оцінки цього проти-
правного діяння. Головними кримінологічними особливостями дезертирства визначено: а) значний злочинний
потенціал, що проявився з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну; б) залежність кількості ви-
падків дезертирства від конкретної ділянки фронту; в) середній рівень латентності дезертирства, на який
впливають різновекторні чинники; г) відсутність домінантного мотиву або принаймні кількох домінантних
мотивів під час вчинення цього правопорушення; д) вплив фактору війни на характер явища дезертирства у ці-
лому. Виокремлені особливості важливо враховувати при аналізі цього явища та під час опрацювання системи
заходів запобігання.
Ключові слова: правопорушення, дезертирство, соціально-правові та кримінологічні особливості, війна,
латентність.

Родовий об’єкт домагання дитини для сексуальних цілей (ст. 156-1 КК України).

Д.О. Куковинець — 2025-02-03

У статті крізь призму суспільних відносин розглядається питання родового об’єкта кримінального право-
порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 1561 КК України («Домагання дитини для сексуальних цілей»).
Визначено, що домінуючий у сучасній науковій думці підхід, за яким родовий об’єкт розділу ІV Особливої
частини КК (до структури якого і входить аналізоване правопорушення) розглядається двокомпонентно (як
суспільні відносини щодо забезпечення статевої свободи та статевої недоторканості), має бути переглянутий.
Аргументовано, що така позиція продиктована передусім застарілістю термінології із складником «ста-
тевий» і необхідністю її заміни на таку, що має у своєму складі слово «сексуальний». Окрім того, визначено,
що для більшої чіткості родовий об’єкт має бути об’єднаний єдиною, уніфікованою категорією. На підставі
аналізу наявних точок зору з цього приводу такою запропоновано розуміти «безпеку сексуальних стосунків між
людьми». З огляду на це висловлено пропозицію внести зміни до чинної редакції назви розділу ІV Особливої час-
тини КК.
Ключові слова: кримінальне право, Особлива частина Кримінального кодексу України, об’єкт кримінального
правопорушення, безпека, домагання дитини для сексуальних цілей.