Питання боротьби зі злочинністю

Окремі правові питання епідемічної безпеки під час війни

2023-10-05T14:46:45+03:00

Широкомасштабна війна, яку розпочала рф 24.02.2022 р. на території України, не лише змінила життя всіх
українців, а й окреслила нові виклики перед суспільством і державою. Під загрозою опинилася не лише терито-
ріальна цілісність і суверенітет країни, а й її епідемічна безпека. З давніх-давен відомо, що війна створює най-
більш сприятливу обстановку для поширення так званих «хвороб війни». Враховуючи це, в статті визначається
стан епідемічної безпеки держави під час збройного конфлікту, а також фактори, які на нього впливають,
та окреслюються ті правові засоби, що здатні мінімізувати чи нейтралізувати вплив цих загроз на стан гро-
мадського здоров’я та епідемічну безпеку в цілому.
Авторками було встановлено, що нині стан епідемічної безпеки в Україні є незадовільним. У країні є мож-
ливим стрімке поширення таких захворювань, як туберкульоз, ВІЛ/СНІД та інших захворювань, які передають-
ся статевим шляхом, а так само холери, кишкових інфекцій, черевного тифу, захворювань на гепатити та пра-
вець, а також на такі вакцинокеровані захворювання, як поліомієліт, кір, дифтерія, паротит. Нікуди не зникла
і пандемія коронавірусу. Можна лише спрогнозувати подальші спалахи цього захворювання. Очікується збіль-
шення кількості випадків зараження на сказ через часте контактування безпритульних тварин із воєнними
та цивільними. Варто очікувати також початку епідемії посттравматичного стресового розладу серед насе-
лення України, в першу чергу, серед військовослужбовців та людей, які були в окупації чи проживали на лінії
фронту. Це ймовірно призведе до збільшення кількості насильницьких злочинів, а також самогубств.
Водночас у статті були визначені правові засоби, які здатні мінімізувати або нейтралізувати ті загрози,
що погіршують стан епідемічної безпеки в країні під час війни. Зокрема, до них належить адаптація чинного
законодавства (йдеться передусім про положення законів України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»
від 05.07.2001 р. N 2586‑III, «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645‑III, «Про
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. № 4004‑XII) до потреб во-
єнного часу та ухвалення низки нових підзаконних нормативно-правових актів. Окрему увагу слід приділити
внесення змін до чинного Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопору-
шення. Особливо це стосується виведення із кола суб’єктів колабораційної діяльності та пособництва державі-
агресору медичних працівників, які надавали медичну допомогу під час окупації, а також забезпечували функціо-
нування закладів охорони здоров’я чи реалізацію фармацевтичної продукції на окупованих територіях.

Ключові слова: епідемічна безпека, епідеміологічна ситуація, збройний конфлікт, війна, загрози для епідемі-
ологічної безпеки, правові засоби, відповідальність.

Реалізація права на освіту на тимчасово окупованих територіях України: глибинні виклики

2023-10-05T15:04:20+03:00

У статті розкрито деякі виклики в реалізації права осіб на освіту на тимчасово окупованих територіях
України. Військова агресія і агресивна політика держави-окупанта зумовлює звернення до проблем реалізації
права на освіту дітей, відповідальності батьків учнів за доступність і систематичність навчання у випадках,
коли вони підтримують бажання своїх дітей здобувати освіту в українських закладах освіти на тимчасово
окупованих територіях, кримінальної відповідальності осіб за впровадження освітніх стандартів, розмежуван-
ня понять впровадження і реалізації освітніх стандартів. Для утвердження національної гідності і розвитку
загальної та правової культури, зміцнення соціальної стабільності, віри громадян України в те, що держава
піклується про них, важливо удосконалювати правові механізми реалізації такого права на освіту в складних
мовах невизначеності на цих територіях.
Автором зосереджено увагу на актуальній проблемі кримінальної відповідальності за впровадження освіт-
ніх стандартів держави-окупанта, яку передбачено ст. 1111 КК України. У статті зроблено наголос на тому, що наявні рекомендації представництва Міністерства освіти і науки України, освітнього омбудсмена на тим-
часово окупованих територіях не дають можливості реалізувати право на освіту здобувачам загальної середньої
освіти. Такі рекомендації не враховують реальних ризиків і ситуацій загрози життю і свободі усіх учасників
освітнього процесу. У статті акцентовано увагу на необхідності розмежування понять впровадження і реалі-
зації освітніх стандартів держави-агресора. З великою обережністю варто використовувати термін «реаліа-
зація освітніх стандартів держави-агресора», оскільки це значно розширює коло осіб, які потенційно можуть
бути притягнутими до кримінальної відповідальності.
Ключові слова: дитина, кримінальна відповідальність, людська гідність, національна ідентичність, освітній
стандарт, освітній геноцид, право на освіту.

Кримінально-правове регулювання цензури в умовах війни (на прикладі російсько-української війни)

2023-10-05T15:22:48+03:00

У статті проаналізовані зміни кримінально-правового регулювання цензури в Україні та рф, що відбулися
з початком війни між цими державами у 2014 р. Установлено, що із зазначеного моменту КК України був допо-
внений чотирма статтями, які тим чи іншим чином стосувалися цензури. До цих статей належать: 1111 («Ко-
лабораційна діяльність»); 1142 («Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї,
озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших
утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного
стану»); 4361 («Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного
та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів»); 4362 («Виправдовування, визнання право-
мірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників»). Така кри-
міналізація слугує захисту суспільного інтересу (зокрема, забезпеченню національної безпеки та територіальної
цілісності). У свою чергу, КК рф також був доповнений трьома статтями, що передбачали цензурування інфор-
маційного простору. Це такі статті, як: 207.3 («Публічне поширення свідомо неправдивої інформації про ви-
користання Збройних Сил Російської Федерації, виконання державними органами Російської Федерації своїх
повноважень, надання добровольчими формуваннями, організаціями або особами сприяння у виконанні завдань,
покладених на Збройні Сили Російської Федерації»); 280.3 («Публічні дії, спрямовані на дискредитацію викорис-
тання Збройних Сил Російської Федерації з метою захисту інтересів Російської Федерації та її громадян, під-
тримки міжнародного миру та безпеки, виконання державними органами Російської Федерації своїх повноважень,
надання добровольчими формуваннями, організаціями чи особами сприяння у виконанні завдань, покладених
на Збройні Сили Російської Федерації»); 284.2 («Заклики до запровадження заходів обмежувального характеру
щодо Російської Федерації, громадян Російської Федерації або російських юридичних осіб»). Дослідження пока-
зало, що ці статті КК рф переважно використовуються для репресій стосовно активних противників війни
та загального залякування населення.
Ключові слова: кримінальне право, кримінальне правопорушення, цензура, військова цензура, кримінальна
відповідальність за пропаганду комуністичного тоталітарного режиму та колабораційну діяльність, кримі-
нально-правове регулювання цензури.

Протидія легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом: відповідність кримінального законодавства України та практики його застосування acquis communautaire

2023-10-05T15:32:59+03:00

У статті на підставі аналізу міжнародно-правових документів, законодавства ЄС, законодавства, судової
практики і статистики України проведено аналіз кримінально-правових засобів протидії легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом. Доведено недостатню ефективність застосування судами ст. 209 Кри-
мінального кодексу України «Легалізація (відмивання) майна, здобутого злочинним шляхом». Така неефективність
полягає у тривалості судового розгляду, суперечливості ухвалених рішень, вкрай поблажливому ставленні до біль-
шості осіб, які вчинили цей злочин, незастосуванні заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних
осіб, існуванні випадків вибіркового застосуванні цієї кримінально-правової норми. Порівняльно-правове дослі-
дження в цій частині аcquis communautaire і законодавства України показало необхідність: вдосконалення по-
ложень Кримінального кодексу України щодо визначення заміни поняття легалізація (відмивання) майна легалі-
зацію (відмивання) доходів з їх визначенням відповідно до законодавства ЄС; уточнення поняття предикатного
злочину; встановлення більш мʼякого покарання за вчинення легалізації (відмивання) доходів, з необережності;
посилення покарання службових осіб та інших осіб, які здійснюють діяльність з первинного або державного
фінансового моніторингу; обмеження кола діянь, вчинення яких є кримінально караним щодо осіб, що вчинили
предикатний злочин; уточнення положень щодо заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб.
Ключові слова: легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, відмивання грошей, аcquis
communautaire, предикатний злочин, кримінальне право, кримінальне покарання, заходи кримінально-правового
характеру щодо юридичних осіб.

Комплексний підхід до розробки культурологічного напряму запобігання автотранспортним правопорушенням: поняття, змістовна характеристика, значення

2023-10-05T15:39:20+03:00

За сучасним теоретико-прикладним уявленням обов’язковою умовою ефективної діяльності щодо вирішення
соціальних проблем, у тому числі проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, є комплексний підхід
до її формування. Комплексність визначається як сукупність запобіжних заходів і засобів, що за своїм страте-
гічним призначенням поєднує зусилля низки державних, суспільних і громадських інституцій стосовно запобіган-
ня автотранспортним правопорушенням, особливо ДТП. Комплексність як методологічний принцип створення
зазначеної сукупності при програмуванні і плануванні – складний творчий процес, котрий повинен підкорятися
певним вимогам кількісно-якісного характеру. Кількісними і якісними компонентами комплексності виступають:
мінімальний, але достатній для досягнення цілі, набір завдань і приписів; визначення домінуючого об’єкта їх за-
побіжного впливу; відповідний склад суб’єктів такого впливу (суб’єктність комплексу); достатність ресурсно-
го забезпечення для здійснення запобіжної діяльності і досягнення запланованого результату; кваліфікована
координація і постійний об’єктивний контроль за процесом реалізації запобіжних завдань і приписів; командна
відповідальність і зацікавленість у досягненні кінцевої цілі. Аналіз Державної програми підвищення рівня без-
пеки дорожнього руху на період до 2023 року свідчить про відсутність наукового комплексного підходу при
її розробці. У статті обґрунтовується поняття комплексу як теоретичної і прикладної основи культурологіч-
ного напряму запобігання ДТП, надається його змістовна характеристика і формулюються вимоги до комплек-
сного програмування і планування завдань та заходів, обговорюється подальше удосконалення застосування
на практиці принципу комплексності.
Ключові слова: комплексність, комплексний підхід, культурологічний напрям, безпека дорожнього руху.

Убезпечення учасників дорожнього руху в Україні: до методології створення сучасної правової платформи в умовах євроінтеграції

2023-10-05T15:51:40+03:00

Статтю присвячено деяким питанням методології створення в Україні сучасної правової платформи,
що є необхідною для укріплення стану правопорядку на автошляхах та убезпечення учасників дорожнього руху.
Констатується, що правове регулювання у транспортній сфері є неможливим без рефлексії на євроінтеграцій-
ний курс, який сьогодні визнано пріоритетним напрямом діяльності Української держави. При цьому приведення
правової площини України у відповідність до acquis communautaire ЄС у розглядуваній сфері потребує визначен-
ня того, які положення європейського законодавства треба імплементувати і яким має бути механізм гармоні-
зації відповідних положень.
У розпочатому європейському діалозі України із цього приводу можна виділити певні віхи. Так, документаль-
ним виразом зовнішньої нормативної віхи є Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським
Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. У за-
значеній Угоді містяться, зокрема, й орієнтири того стану безпеки на українських автошляхах, до якого слід
прагнути, щоб знизити рівень аварійності. Внутрішньою нормативною віхою є «внутрішні» документи нашої
держави, в яких визначаються конкретні завдання щодо реалізації взятих на себе зобов’язань. Нарешті, третя,
змістовна за своїм характером, віха у методології створення правової платформи транспортної безпеки євро-
пейської якості включає: а) положення тих документів ЄС, що вже імплементовані, а також тих, що слід
ще імплементувати; б) результат гармонізації національного законодавства з європейським у вигляді досягнен-
ня такого рівня убезпечення учасників дорожнього руху у країні, який відповідає положенням концепції «Vision
Zero».
Робиться висновок, що в Україні найближчим часом є всі підстави запровадити високі стандарти тран-
спортної безпеки, навіть недивлячись на обставини, котрі ускладнюють цей процес (збройна агресія рф проти
України, корумпована ментальність багатьох учасників транспортної сфери та недостатність матеріальної
бази для реалізації намічених заходів внаслідок витрат на організацію потужної оборони країни).
Ключові слова: методологія кримінологічного вивчення, дорожній рух та експлуатація транспорту, право-
порушення, директиви і регламенти, Угода про асоціацію.

Кримінальна політика та проблема поводження із засудженими.

2023-10-05T15:59:18+03:00

У статті розглянуто наявні в науці підходи до визначення тієї частини правової політики держави, яка сто-
сується її реакції на існування злочинності у суспільстві. Це зроблено з метою з’ясування того, яке із запропо-
нованих доктринальних понять може виступати як родове щодо політики в сфері поводження із засудженими.
Акцентується увага на тому, що у разі широкого трактування предмета кримінального права (шляхом
об’єднання в ньому матеріальної, процесуальної та виконавчої складових) немає підстав для виокремлення кри-
мінально-правової, кримінально-процесуальної та кримінально-виконавчої політик, оскільки кримінальна політи-
ка за обсягом дорівнюватиме кримінально-правовій.
Зазначено, що родовим поняттям стосовно політики в сфері поводження із засудженими є «політика впли-
ву на злочинність». Впливаючи певним чином на засудженого (особу), політика впливає і на злочинність (явище),
яка після цього впливу має знижуватися. Окрім цього, при визначенні поняття «політика в сфері поводження
із засудженими» ключовим є саме «поводження». Згідно із ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України, де визна-
чено мету покарання, поводження із засудженими має здійснюватися у такий спосіб, щоб після відбування по-
карання ці особи більше не вчинювали кримінальних правопорушень, а в ідеалі – вважали таку поведінку для себе
взагалі неприйнятною. При цьому наголошується, що «поводження із засудженими» включає в себе не лише
дотримання їх прав, а й виконання ними обов’язків, що зумовлюється правовим статусом цієї категорії осіб.
Ключові слова: кримінальне право, кримінально-виконавче право, кримінальна політика, кримінально-вико-
навча політика, політика в сфері поводження із засудженими.

Правововий аспект запровадження режиму paperless в кримінальному провадженні України

2023-10-05T16:05:03+03:00

Стаття присвячена розробці нормативної стратегії переведення документації у царині кримінального про-
вадження в електронний сегмент. Автором з’ясововано кванти процесуального документообігу (процесуальні
документи, складені офіційними учасниками провадження; документи як джерела доказів (ст. 99 КПК), доку-
ментальні звернення учасників процесу (заяви, скарги, клопотання)) та наголошено на нагальній необхідності
нормативного уможливлення їх створення та подання в електронній формі. При цьому визначено, що основними
векторами нормативної стратегії на шляху до режиму PaperLessу у кримінальному провадженні України має
бути: закріплення загальної норми – дозволу на здійснення документування в кримінальному провадженні в елек-
тронній формі; визначення «цифрової пріоритетності» щодо форми створення та подання документів у сфері
кримінального провадження («цифровий» за замовчуванням); унормування особливостей створення в електронній
формі основних різновидів процесуальних документів; визначення в законі питань конвертації процесуальних
документів з однієї форми в іншу.
Ключові слова: діджиталізація, кримінальне провадження, електронний документ, документообіг, PaperLess,
кримінальні процесуальні документи, цифровий пріоритет.

До питання про застосування заходів примусового годування в кримінальному процесі

2023-10-05T16:25:23+03:00

У статті проаналізовано питання застосування заходів примусового годування в кримінальному процесі,
а також висунуто науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення правового регулювання застосування
таких заходів. З цією метою досліджено низку рішень ЄСПЛ, національних та закордонних наукових джерел
і нормативних актів, зокрема, детально вивчено Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесу-
ального кодексу України щодо застосування до засуджених та осіб, які тримаються під вартою, заходів при-
мусового годування» від 19 липня 2022 р. № 2429‑IX.
У роботі проаналізовано рішення Європейського суду з прав людини у справах «Невмержицький проти Укра-
їни» (заява № 54825/00), «Яковлєв проти України» (заява № 42010/18), «Чорап проти Молдови» («Ciorap v.
Moldova») (заява № 12066/02). Наведені рішення дають можливість стверджувати, що фактично ЄСПЛ визна-
чив критерії або стандарти, які повинні бути враховані при вирішенні питання про застосування до особи, яка
тримається під вартою, заходів примусового годування, а саме, держава має переконатися в тому, що (a) ме-
дична необхідність процедури належним чином установлена, (б) процедурні гарантії дотримані, (в) спосіб
здійснення примусового годування не виходить за межі неминучого рівня жорстокості. Крім того, рішення
держави про застосування заходів примусового годування має відповідати таким вимогам, як передбачуваність,
чіткість та пропорційність.
Окрім цього, в роботі досліджено досвід інших країн щодо застосування заходів примусового годування
до осіб, які утримуються в місцях позбавлення волі, зокрема, досвід Німеччини, Великої Британії, Ізраїлю, США.
Ключові слова: примусове годування, примусові заходи, підозрюваний, тримання під вартою, катування.

Контроль доброчесності суддів, прокурорів та слідчих

2023-10-05T16:32:06+03:00

У статті розглядаються проблеми контролю за доброчесністю суддів, прокурорів та слідчих. Велике сус-
пільне значення вимоги доброчесності та суворі правові наслідки її порушення вимагають наявності відповідних механізмів контролю за її дотриманням. У свою чергу, такі механізми вимагають належного теоретичного
дослідження, що визначає актуальність обраної теми. Обґрунтовано, що контроль доброчесності є важливим
засобом збереження суспільної довіри, запобігання, виявлення та припинення проявів недобросовісної поведінки.
Виокремлено та проаналізовано загальні та спеціальні механізми контролю за доброчесністю суддів, прокурорів
та слідчих. Загальний механізм включає такі засоби, як спецперевірка та фінансовий контроль. Спеціальні ме-
ханізми контролю доброчесності передбачають декларації доброчесності та родинних зв’язків, регулярну пере-
вірку (оцінку) доброчесності. Пропонується уніфікувати спеціальні механізми контролю доброчесності для
суддів, прокурорів і слідчих, які можуть включати такі рівні: 1) самооцінку – шляхом заповнення декларацій
(анкет) доброчесності та родинних зв’язків; 2) моніторинг способу життя – шляхом збору інформації про лю-
дину з відкритих та інших джерел; 3) перевірки доброчесності – шляхом моделювання практичних ситуацій,
у тому числі з використанням поліграфа; 4) регулярне кваліфікаційне оцінювання (атестацію) – шляхом періо-
дичного вивчення інформації про доброчесність певної особи та опитування її з проблемних питань. Зроблено
висновок, що правовими наслідками контролю доброчесності може бути заборона доступу до відповідної про-
фесії або притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Ключові слова: доброчесність, контроль доброчесності, кваліфікаційне оцінювання, перевірка доброчеснос-
ті, декларація.

ТЕРОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ ЯК ЗАСІБ ВЕДЕННЯ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ ТА НАПРЯМИ ПРОТИДІЇ ЇЙ (рецензія на монографію Мокляка В. В. «Протидія терористичній діяльності в Україні»)

2023-10-11T12:08:28+03:00

Рецензія на монографію Мокляка В. В. «Протидія терористичній діяльності в Україні»

Дорога – це життя (рецензія на монографію Колодяжного М. Г. «Стратегія Vision Zero: уроки для України»)

2023-10-11T12:22:25+03:00

Рецензія на монографію Колодяжного М. Г. «Стратегія Vision Zero: уроки для України»

Вагомий внесок у розвиток сучасної вітчизняної поліграфології та її ролі у протидії злочинності (рецензія на монографію Морозової Т. Р. «Методика виявлення прихованої інформації у поліграфних дослідженнях»)

2023-10-11T12:30:40+03:00

Рецензія на монографію Морозової Т. Р. «Методика виявлення прихованої інформації у поліграфних дослідженнях»

Рецензія на монографію Глинської Н.В., Клепки Д.І., Рєпіної Ю.С. «Вступ до проблеми цифровізації кримінального провадження»

2023-10-11T13:07:30+03:00

Рецензія на монографію Глинської Н.В., Клепки Д.І., Рєпіної Ю.С. «Вступ до проблеми цифровізації кримінального провадження»

Жорстоке поводження з тваринами під час воєнного стану: кримінологічний аналіз статистичних показників

2023-10-11T11:35:46+03:00

У статті розглянуто важливість вивчення такого злочинного явища, як жорстоке поводження з тварина-
ми. Підкреслено, що якщо дитина знущається над тваринами в дитинстві, або стає свідком такої жорстокості,
то є велика вірогідність того, що у дорослому віці вона скоїть більш тяжкий злочин.
Проведений кримінологічний аналіз кількісних показників жорстокого поводження з тваринами за 2017–
2022 роки, розглянуто динаміку жорстокого поводження з тваринами за аналогічний період. На підставі про-
веденого дослідження зроблено висновок, що жорстокість до тварин зростає з кожним роком, проте кількість
осіб, притягнутих до відповідальності за жорстоке поводження з тваринами залишається низькою.
Також в статті було розглянуто особливості жорстокого поводження з тваринами в умовах воєнного ста-
ну. Підкреслюється, що під час російської повномасштабної військової агресії страждають не тільки люди, а й
ще і тварини. Наведено приклади випадків жорстокого поводження з тваринами з боку окупантів. Наголошено, що через
російську агресію понад 80 видів тварин у нашій країні знаходяться на межі зникненя.
Ключові слова: кримінальне правопорушення, кількісні показники злочинності, жорстоке поводження з тва-
ринами, екоцид.

Подолання наслідків пандемії (COVID-19): кримінологічний аналіз національного та міжнародного досвіду

2023-10-11T11:44:01+03:00

Пандемія COVID-19 змінила світ та життя всього суспільства. Вона зруйнувала усталені звички та норми
поведінки людей, вимагаючи швидкої адаптації до нової пандемічної буденності.
COVID-19, з одного боку, вплинув на погіршення стану здоров’я та безпеки громадян, спричинив масову ін-
фодемію, масштабну стигматизацію, загострив сімейні конфлікти, підвищив рівень агресії у суспільстві, ство-
ривши підґрунтя для розквіту пандемічної злочинності, а з другого боку, посприяв автоматизації, цифровізації,
інновації у проведенні досліджень та міжнародному співробітництву.
Запровадження карантину та самоізоляції позначились на економічному стані країн. Зростання безробіття,
зменшення доходів населення, економічна нестабільність та зниженням ВВП змусили органи державної влади
гарантувати надання соціальних гарантій громадянам та підприємствам. Однак впроваджувані програми
на практиці виявилися неефективними та створили численні корупційні ризики, що призвело до зловживання
уповноваженими особами своїм службовим становищем, а отже, до вчинення злочинів у сфері службової та про-
фесійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг.
Вплинувши на системи охорони здоров’я країн, пандемія змусила суспільство залучити значні інвестиції
у медичну інфраструктуру, поширила он-лайн медицину, сприяла глобалізації співпраці у вирішенні медичних
проблем. Проте поряд із цим діяльність системи охорони здоров’я стала об’єктом злочинного інтересу.
Аналіз національного та міжнародного досвіду у подоланні наслідків пандемії дозволив виявити основні про-
блеми та виклики, що пов’язані з наслідками COVID-19, для подальшої розробки ефективні стратегії запобіган-
ня негативним тенденціям, що супроводжують пандемії.
Ключові слова: пандемія, COVID-19, карантин, ізоляція, злочинність.

Кримінологічні особливості та класифікація крадіжок в Україні, що вчиняються в умовах воєнного або надзвичайного стану.

2023-10-11T11:52:26+03:00

У статті за результатами поглибленого кримінологічного вивчення крадіжок, що вчиняються під час воєн-
ного або надзвичайного стану, наводиться низка особливостей цих правопорушень, які свідчать про те, що кра-
діжки як явище кримінальної дійсності набувають нової якості та нового соціального звучання. Серед таких
особливостей слід відмітити, зокрема, виникнення нової «генерації» вкрай безпринципних крадіїв, які вчиняють
злочини, навіть незважаючи на обстановку запровадженого у країні воєнного стану; ускладнений доступ кра-
діїв до матеріальних цінностей через вживання заходів щодо посилення зовнішнього контролю за ситуацією
у громадах з одночасним розширенням «переліку» ситуацій, використовуючи які стає можливим вчинення кра-
діжок; поява крадіжок, що вчиняються військовослужбовцями армії ворога або іншими особами, що беруть
участь на боці ворога; тощо. Проводячи класифікацію крадіжок, доцільно виділити, зокрема, такі їх різновиди:
а) розкрадання майна на місцях зруйнованих будівель; б) розкрадання майна під час повітряної тривоги або
в епіцентрі бойових дій під час обстрілів із житла осіб, які залишили місце свого проживання, або з приміщень
установ та організацій; в) розукомплектування залишеного володільцями автотранспорту; г) крадіжки ванта-
жу, паливно-мастильних матеріалів, гуманітарної допомоги та ін. із залізничного та ін. транспорту; д) кра-
діжки особистого майна у місцях, пов’язаних з евакуацією населення України.
Ключові слова: воєнний або надзвичайний стан, крадіжка, кримінологічні особливості правопорушень, кла-
сифікація.

Кримінологічна детермінація порушення недоторканності приватного життя

2023-10-11T11:58:32+03:00

У статті розглянуто низку кримінологічних чинників порушень недоторканності приватного життя. Вка-
зане дослідження є актуальним через свою практичну значущість, оскільки осмислення останніх є методологіч-
ною основою наукового обґрунтування заходів запобігання кримінальним правопорушенням проти приватності.
Усі криміногенні чинники порушень privacy запропоновано поділяти на такі групи: чинники, що пов’язані
з цифровізацією суспільних відносин; чинники, що пов’язані з недостатнім захистом інформації; чинники,
що пов’язані з роботою правоохоронних органів, а також соціально-економічні, соціально-політичні (правові),
соціально-культурні та віктимологічні чинники.
Визначальну роль у детермінаційному комплексі порушень приватності відіграють чинники, пов’язані з циф-
ровізацією суспільних відносин. Зроблено висновок про те, що у сучасному світі персональні дані особи не нале-
жать їй. Потужні можливості цифровізації призвели до цілковитої комерціалізації персональних даних, тому
ще однією групою чинників є соціально-економічні. Персональні дані, інші відомості про приватне життя ста-
ли джерелом формування капіталу, а політична еліта в багатьох країнах оцінила зазначені вище ризики доволі
пізно, що спровокувало появу соціально-політичних (правових) чинників порушень privacy. Зазначено, що доцільно
вести мову й про чинники, що пов’язані з недостатнім захистом інформації, оскільки будь-яка система не по-
збавлена слабких сторін захисту, крім того, існують й недоліки у роботі правоохоронної системи, що провокує
появу чинників, пов’язаних із діяльністю останньої. Значну увагу приділено віктимологічним чинникам, які пропонується поділяти на три групи: ті, що пов’язані
з невіглаством потерпілого у зазначеній сфері; ті, що пов’язані з недбалим ставленням до свого приватного
життя; ті, що пов’язані з кібергігієною користувачів інформаційних технологій. Також виділено соціально-
культурні фактори порушень privacy.
Зроблено висновок про те, що елементи детермінаційного комплексу кримінальних правопорушень проти
приватності являють собою складну сукупність криміногенних чинників, що мають тісний зв’язок між собою
та виступають умовами формування криміногенних поглядів, традицій та звичаїв, установок у суспільній сві-
домості, пов’язаних зі зневажливим ставленням до права на недоторканність приватного життя.
Наголошено, що у дослідженні перелічені не всі можливі чинники, а найбільш очевидні та пов’язані з учинен-
ням кримінальних правопорушень проти приватності.
Ключові слова: порушення недоторканності приватного життя; приватне життя (privacy); детермінація
злочинності, кримінальні правопорушення проти приватності.

Зловживання як спосіб притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372 Кк у країни).

2023-04-22T20:57:30+03:00

У статті розглянуто спосіб вчинення як факультативну ознаку об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст.372 КК України, враховуючи обов’язковість її встановлення при розслідуванні кожного конкретного кримінального правопорушення за таким фактами. Визначено та послідовно обґрунтовано, що єдино можливим способом вчинення даного складу злочину є зловживання службовим становищем, а не зловживання довірою або будь-який інший. Також на прикладах наявної судової практики продемонстровано неможливість кваліфікації дій особи за сукупністю ст.372 та ст.364 КК України, при цьому розглянуто співвідношення та взаємозв’язок цих двох складів злочинів. Наголошено на актуальності розробки обраної проблеми у зв’язку з відсутністю її системного та глибокого вивчення особливо після прийняття КПК України у 2012 році. Беручи до уваги активізацію роботи правоохоронних органів з притягнення винних осіб за ст.372 КК України, практичне значення дослідження полягає у теоретичному забезпеченні правозастосовчої діяльності при кваліфікації діянь за ст.372 КК України як на досудовому розслідуванні, так і при подальшому розгляді даних справ у суді.